Хотинська фортеця — це фортеця XIII–XVIII століть, що тепер є Державним історико-архітектурним заповідником. Розташована вона у старовинному буковинському місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області. «Хотинська фортеця» входить до рейтингу «Сім чудес України». Свій початок фортеця бере від дерев’яного форту, зведеного Володимиром Великим ще у 10 столітті.
Багато хто впродовж сторіч хотів захопити Хотинську землю - і молдавські князі, і польських королі, і турецькі султани. Тому за наказом короля Данила Галицького було побудовано кам’яну Хотинську фортецю. Протягом століть Хотинська фортеця знала і часи розквіту, і занепаду, але кожного разу відновлювалась наче міфічний птах Фенікс. Фортеця бачила і несчисленні полчища вояків з Османської імперії, і вояків князя Дмитра Вишневецького (славетного Байди) та Петра Дорошенка. Двічі у Хотин входили війська Богдана Хмельницького під час Визвольної війни проти польської шляхти.
Хотинська фортеця прославилася і тим, що під її стінами у вересні – жовтні 1621 р. величезна армія (240–300 тисяч воїнів) султана Османа II зазнала поразки від об’єднаного козацько-польського війська. Ця перемога зупинила експансію яничар у Західну Європу.
Безліч кривавих битв проходили під стінами Хотинського замку. Коли у 1739 році Хотинську фортецю взяли війська Російської імперії, Михайло Ломоносов написав «Оду про взяття Хотина».
У 1826 р. місто Хотину отримав герб, де зображена срібна фортеця з трьома баштами на золотому полі, над ним хрест-навхрест – дві шаблі лезами вниз, а зверху – срібний хрест.
Навіть ті, хто ніколи не бував у Хотині, безумовно бачив Хотинську фортецю, бо саме там знято багато художніх фільмів на історічні теми. Серед них: «Захар Беркут», «Три мушкетери», «Гадюка», «Стріли Робін Гуда», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Запорозька Січ».
Суфіксально-префіксальний б полягає в одночасному приєднанні до твірм основи суфікса і префікса: стіна — про-стін-ок, земля — за-земл-и-ти. Суфіксальна частина таких слів виконує словотворчу роль і, головне, висіупаг засобом оформлення слова разом із закінченням, показником належності його д0 якоїсь частини мови. Наприклад, суфікс -ок відносить слово простінок до іменників не пертої відміни, як слово стіна, а до другої; суфікс -и- переводить основу іменника земля до дієслів і творить перехідне дієслово. Префіксальна частина цих слів виражає тільки словотвірне значення, хоча в дієслові одночасно дає вказівку і на вид. Примітка. У дієслові суфікс може змінювати і граматичне значення виду. Напри, клад: заземлити — дієслово доконаного виду, від нього можна утворити за до суфікса -уша- (-юва-) форму недоконаного виду — заземлювати. Суфіксально-префіксальний б широко використовується для творення імен ників, прикметників, дієслів і прислівників. Суфіксально-префіксальні іменники складають досить численну групу. Вони тво ряться від іменникових основ за до префіксів та іменникових суфіксів. Одним із різновидів виступає словотворення на основі прийменникової словоформи імен ника.Суфіксально-префіксальні прикметники творяться від прийменниково-іменнико вих форм, від сполучень дієслова з часткою не і, рідш е, в ід б езпри й м енн и кови х форм — основ дієслів, іменників за до прикметникових суф іксів. Словотвір Творення суфіксально-префіксальних прикметників Слово (словоформа), від якого утворено прикметник Префікс Суфікс Похідний прикметник атом (без атома) без- -н- безатомний роса (без роси) без- -ян- безросяний їм ’я (від імені) від- -н- відіменний Дунай (за Дунаєм) за- -ськ- задунайський рядок (між рядками) між- -ов- міжрядковий з ’їзд (після з ’їзду) після- -ів-, -ськ- післяз ’їздівський цинга (проти цинги) проти- -отн- протицинготний земля (серед землі) серед- -н- Середземний загоїти не- -н- незагойний оцінити не- -енн- неоціненний Суфіксально-префіксальні дієслова творяться від основ різних частин мови за до дієслівних суфіксів і префіксів. Особливо продуктивні відприкметникові дієслова. Творення суфіксально-префіксальних дієслів Слово, що послужило твірною основою
Хотинська фортеця — це фортеця XIII–XVIII століть, що тепер є Державним історико-архітектурним заповідником. Розташована вона у старовинному буковинському місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області. «Хотинська фортеця» входить до рейтингу «Сім чудес України». Свій початок фортеця бере від дерев’яного форту, зведеного Володимиром Великим ще у 10 столітті.
Багато хто впродовж сторіч хотів захопити Хотинську землю - і молдавські князі, і польських королі, і турецькі султани. Тому за наказом короля Данила Галицького було побудовано кам’яну Хотинську фортецю. Протягом століть Хотинська фортеця знала і часи розквіту, і занепаду, але кожного разу відновлювалась наче міфічний птах Фенікс. Фортеця бачила і несчисленні полчища вояків з Османської імперії, і вояків князя Дмитра Вишневецького (славетного Байди) та Петра Дорошенка. Двічі у Хотин входили війська Богдана Хмельницького під час Визвольної війни проти польської шляхти.
Хотинська фортеця прославилася і тим, що під її стінами у вересні – жовтні 1621 р. величезна армія (240–300 тисяч воїнів) султана Османа II зазнала поразки від об’єднаного козацько-польського війська. Ця перемога зупинила експансію яничар у Західну Європу.
Безліч кривавих битв проходили під стінами Хотинського замку. Коли у 1739 році Хотинську фортецю взяли війська Російської імперії, Михайло Ломоносов написав «Оду про взяття Хотина».
У 1826 р. місто Хотину отримав герб, де зображена срібна фортеця з трьома баштами на золотому полі, над ним хрест-навхрест – дві шаблі лезами вниз, а зверху – срібний хрест.
Навіть ті, хто ніколи не бував у Хотині, безумовно бачив Хотинську фортецю, бо саме там знято багато художніх фільмів на історічні теми. Серед них: «Захар Беркут», «Три мушкетери», «Гадюка», «Стріли Робін Гуда», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Запорозька Січ».