Встанови відповідність дієприкм є означенням у реченні дієприкметник є присудком у реченні а у вазі красувалися мамині улюблені квіти б двері в хату були зачинені в рівними рядами стоять обважнілі плодами яблуні
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
У лісі буває багато пригод. Та зі мною сталася така:Ми з батьками і подругою поїхали до лісу.Там ми зробили пікнік і лежали на травиці. Та ми с моєю подругою просто не могли втриматись на місці від чудового та загадкового лісу. З дозволенням батьків ми пішли гуляти. Йдемо стежкою і бачимо багато грибів, білочок у кожному дуплі та безліч птахів. І ось ми почули дивний звук. Підійшли до великого куща і дуже злякались тому, що раптом з нього вістрибнув кабанчик і побіг куди очі дивляться. Добре що у нас були фотоапарати. Коли ми прийшли до батьків, вони були прижмно здивовані. Ось така у нас історія.
