Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Відповідь:
1. виражає залежність одного повнозначного слова від іншого в словосполученні або реченні;
2.у, в, за, на;
3. поруч, з-за, з-попід, з-під;
4. залежно від, незважаючи на, під час;
5.без, біля, у, в, для, до, над, під;
6. з-поміж, край, навпроти, неподалік.
7. на\зустріч, в\наслідок, за\ради, по\над;
8. залежно\від,незважаючи\на;
9.із\за, з\над, з\поміж, з\за.
10.ріс серед сосен, продирався крізь кущі;
11. за власним бажанням;
12. Тече вода із-за гаю та попід горою. Хлюпочуться качаточка поміж осокою. (Т. Шевченко)
Пояснення: