захід 1, ходу, чол.
1. одна з чотирьох сторін світу; протилежне схід. [павло: ] і на схід, і на захід, і на південь, і на північ, хмари, розійдітесь (марко кропивницький, ii, 1958, 390); на заході небо спалахнуло червоним вогнем (степан чорнобривець, визволена земля, 1959, 152);
// напрямок, бік, протилежні сходу. — матусю моя, лебідонько моя! звідкіль тебе ждати, звідкіль виглядати? чи з заходу, чи з сходу, чи з-за синього моря, чи з широкого степу? (нечуй-левицький, ii, 1956, 248); поїзд крізь темну ніч і осінню сльоту мчав із заходу на схід (петро панч, в дорозі, 1959, 86).
південний (північний) захід: а) сторона світу між півднем (північчю) і заходом; б) напрямок, бік, протилежні південному (північному) сходу. проминувши якусь затоку, можливо, мезенську, мандрівники.. попрямували на північний захід уздовж польського півострова (видатні вітчизняні 1954, 5).
2. частина обрію, де заходить сонце. захід зовсім поблід, пожовк; стало якось жовто-смутно (панас мирний, i, 1954, 79); сонечко стоїть низько на заході й червонить своїм світлом гарячим спечений степ (леся українка, iii, 1952, 476); в глибині заходу, в хаосі хмар все дужче палахкотить величезна купа вогню, купа сонця (олесь гончар, ii, 1959, 252).
3. з великої літери. західна європа, країни західної європи. перемога! вона йшла по європі зі сходу! захід знав, що перемога буде (павло загребельний, європа. захід, 1961, 95).
Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)
Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! (Т. Шевченко)
Мова — духовне багатство народу. (Василь Сухомлинський)