Доброго дня, колего. Хочу у Вас дещо запитати.
- Вітаю Вас, будь ласка, запитуйте, а я Вам з радістю відповім. (складносурядне)
- Скажіть, як Вам вдається пекти такі чудові пиріжки і де ви цьому навчилися? (складносурядне)
- Я радий, що Вам подобається моя випічка, і я Вам відкрию деякі секрети. (складносурядне). Ніколи не засипайте борошно у молоко, а навпаки - наливайте молоко у борошно. (складносурядне).
- Так просто?
- Ні, не просто. Давайте ми з Вами зустрінемось пізніше, і я Вам розкрию, ще деякі секрети. (складносурядне)
- Домовились!
Сенкан (синкан, синкант) — це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків. Французькою це слово звучить як «cinquains», англійською – «cinquain», російською – «синквейн»..
Історичні відомості про сенкан
З великою мірою упрощення, сенкан можна охарактеризувати як особливу форму білого вірша. Це короткий поетичний твір, жанр в японському стилі, що складається з п’яти рядків і пишеться за визначеними правилами.
Винайдено сенкан в США на початку ХХ ст. Основоположницею жанру і творцем цієї поетичної форми є американська поетеса Аделаїда Крепсі (1878-1914), пошановувачка східної культури, словесник, викладач основ поетики. Книга «Сто віршів Стародавньої Японії» та знайомство з японськими жанрами хоку і танка надихнули її на створення власного оригінального поетичного стилю – стансу, який складався з п’яти рядків і містив 22 склади. Сенкани ввійшли до її збірника «Поезія» («Verse»), який був виданий в 1914 році вже після смерті поетеси, скоро став надзвичайно популярним у всьому світі та кілька разів перевидавався. Американське походження цієї форми під впливом японських мініатюр призвело до того, що іноді сенкан ще називають «американське хоку».