На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.
По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям.Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна.Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.
Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
Метелика пропоную описати у такий б: Метелик – це маленька комаха. Вона має великі та пружні крильця, забарвлені у різні кольори. Улітку можна зустріти червоних, жовтих, голубих метеликів. Найчастіше зустрічаються різнокольорові. Метелика мають чорні вуса, багато очей, які допомагають йому сприймати навколишній світ. Цікавою є історія народження метеликів. Спочатку вони народжуються гусеницями. А згодом перетворюються на гарних та граціозних метеликів. Я дуже люблю гати за метеликами. Особливо влітку у садочку, коли вони літають одразу по кілька пар. Або коли метелик сідає на квіточку, рівненько розправляючи свої чарівні крила. Тоді я простягаю свої руки і за метелика сісти на мої руки. Проте варто це зробити, як метелик вже махає крильцями назустріч небу.
Твір про бджіл можна написати так: Більшість людей стверджують, що бджоли – корисні комахи. Але чи насправді це так? Я вважаю, що мед – головне багатство бджіл. Саме завдяки цій цілющій речовині бджілок вважають надзвичайно корисними. Як же бджоли отримують мед? Спочатку вони збирають нектар з квіточок. Потім видаляють з нього зайву вологу і починають «пережовувати» його. Згодом комахи виносять мед у стільники. Це дуже важка праця для таких маленьких комах. Невже бджоли корисні лише завдяки меду? Це не так. Адже вони мають ще й сою отруту. Вона використовуються у медичних цілях і допомагає людям у боротьбі з різними хворобами. Окрім цього бджоли вироблюють прополіс. Це також досить цілющий засіб. Отже, бджоли – дуже корисні комахи. Вона здатні трудитися впродовж багатьох днів заради цілющих дарів. А потім діляться цими дарами із людьми.
Метелика пропоную описати у такий б: Метелик – це маленька комаха. Вона має великі та пружні крильця, забарвлені у різні кольори. Улітку можна зустріти червоних, жовтих, голубих метеликів. Найчастіше зустрічаються різнокольорові. Метелика мають чорні вуса, багато очей, які допомагають йому сприймати навколишній світ. Цікавою є історія народження метеликів. Спочатку вони народжуються гусеницями. А згодом перетворюються на гарних та граціозних метеликів. Я дуже люблю гати за метеликами. Особливо влітку у садочку, коли вони літають одразу по кілька пар. Або коли метелик сідає на квіточку, рівненько розправляючи свої чарівні крила. Тоді я простягаю свої руки і за метелика сісти на мої руки. Проте варто це зробити, як метелик вже махає крильцями назустріч небу.
Твір про бджіл можна написати так: Більшість людей стверджують, що бджоли – корисні комахи. Але чи насправді це так? Я вважаю, що мед – головне багатство бджіл. Саме завдяки цій цілющій речовині бджілок вважають надзвичайно корисними. Як же бджоли отримують мед? Спочатку вони збирають нектар з квіточок. Потім видаляють з нього зайву вологу і починають «пережовувати» його. Згодом комахи виносять мед у стільники. Це дуже важка праця для таких маленьких комах. Невже бджоли корисні лише завдяки меду? Це не так. Адже вони мають ще й сою отруту. Вона використовуються у медичних цілях і допомагає людям у боротьбі з різними хворобами. Окрім цього бджоли вироблюють прополіс. Це також досить цілющий засіб. Отже, бджоли – дуже корисні комахи. Вона здатні трудитися впродовж багатьох днів заради цілющих дарів. А потім діляться цими дарами із людьми.
Відповідь:
Батьківщину не вибирають
На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.
По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям.Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна.Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.
Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
Пояснення: