Завжди приємно гуляти по чистих і привітних вилуцях свого селища. Але останнім часом це рідко коли вдається. Відусіль можна знайти купи різного сміття, будь то центр села, чи останні кутки далеких вулиць. Мені інколи стає дуже соромно за тих людей, які так беззтактовно вчиняють - просто викидуючи зайві речі або сміття під дерева чи навіть на саму дорогу. Люди, схаменіться! З такими темпами ми перетворимо селище на справжнє сміттєсховище! Ви ж цього не хочете? Тому, борімось разом зачистоту нашого рідного куточка!
осі скільки поєзії в цьому золотаво-сонячному слові. осінь така загадкова, замріяна, різнокольорова, багряна, щедра і багата. щоразу осінь неповторна у своїй красі. саме тому її не оминають своєю увагою художники, композитори, письменники і поети. одні за фарб, а інші-словами зображують неповторну красу осінної природи, а композитори за музики. тому до найкращої пори року-осені у бібліотеці оформлено книжкову виставку "надійшла пора осіння" яка познайомить читачів з казками, віршами, оповіданнями, прикметами, загадками та прислівями про неї.
Людина і природа нерозривно взаємопов’язані між собою. це було завжди. первісні люди настільки трепетно ставилися до природи, майже обожнювали її. і вогонь, і вода, і земля, і небо… усі стихії бачилися первісній людині божествами. та й рослини, і тварини, і птахи. це трепетне ставлення до природи і зараз жевріє в душі кожної людини. наприклад, моє ставлення до ластівок. я дуже люблю ластівок. приїжджаю в село до бабусі, відкриваю скрипучу дерев’яну хвіртку, обнімаюся з бабусею, п’ю з нею чай, а потім – до річки. ластівки вже там. вони кружляють так низько, що крилами нібито торкаються води. у глині стрімкого протилежного берега гнізда ластівок. там вони вигодовують своїх пташенят. жива природа дивовижна. а ще, я знаю, природа лікує. ті ж собаки і кішки. дихання собак, як з’ясували вчені, створює в квартирах і будинках протимікробну середу. не дарма ж нашими предками складені приказки: “кішка на хворе місце лягає”, “собака лизне – всі хвороби вилікує”. і як
Завжди приємно гуляти по чистих і привітних вилуцях свого селища. Але останнім часом це рідко коли вдається. Відусіль можна знайти купи різного сміття, будь то центр села, чи останні кутки далеких вулиць. Мені інколи стає дуже соромно за тих людей, які так беззтактовно вчиняють - просто викидуючи зайві речі або сміття під дерева чи навіть на саму дорогу. Люди, схаменіться! З такими темпами ми перетворимо селище на справжнє сміттєсховище! Ви ж цього не хочете? Тому, борімось разом зачистоту нашого рідного куточка!