Словом "лопуцьок" називали молоду і соковиту стеблину рослини, яку можна жувати. Вираз "душа не з лопуцька" характеризує поєднання влюдині таких рис характеру, як принципіальність, сила духу і водночас цікавість до нового, сміливість оте нове спробувати. "Не залякати вам мене погрозами, бо в мене душа не з лопуцька" або "Черешні ще навіть не починали рожевіти, коли я почав тайкома лазити за ними до сусіда : душа ж не з лопуцька, щоб встояла перед такою спокусою"
В мене, у відмінності від інших, душа не з лопуцька.