Глави перша — друга
З раннього дитинства Робінзон Крузо більш за все любив море. Але батькам це не подобалось. Вони хотіли, щоб син займався судомою справою. І тоді він вирішив утекти з дому. Він з товаришем сів на корабель, що вирушав до Лондону.
У цій подорожі йому довелося побачити на власні очі, що таке справжній шторм на морі. Робінзон навіть сам допомагав матросам.
Товариш сказав, що йому краще повернутися додому. Але Робінзон не послухався цієї поради.
Глави третя — четверта
Одному шановному капітану дуже сподобався хлопець, і він узяв юнака на свій корабель. Він розмовляв з хлопцем та навчав його наукам. Однак незабаром капітан помер, і Робінзон уперше вийшов у море сам. На жаль, ця подорож виявилась невдалою і Робінзон потрапив у полон до піратів, де пробув більше двох років.
Разом із маленьким хлопчиком Ксурі він вирушив на рибну ловлю, але не повернувся. Втікачі висадилися на берег. Деякий час перебували вони у диких місцях, харчувалися тим, що могли дістати, поки їх не підібрав корабель, що прямував до Бразилії.
Глави п'ята — шоста
У Бразилії Робінзон прожив чотири роки і став успішним плантатором. Та одного разу вирішив здійснити подорож до Гвінеї по золотий пісок та слонячу кістку. Ця подорож закінчилася аварією біля невідомого острова.
Врятувався лише Робінзон Крузо. Зрозумівши це, він дістав з корабля найнеобхідніші речі і побудував собі житло: печеру, обнесену стінами.
На острові не було людей та відомих тварин. Птахів було багато, але вони теж були невідомі Робінзону.
Так я погоджуюсь з думкою В.Сосюри "...Люблю усмішку на чужім обличчі, для мене радість інших, як своя".
Тому що, приємно бачити усмішку чужої людини,якщо зробив щось хороше.
бачити немовля, яке посміхається, приємно бачити усміхнених батьків і родичів,дуже приємно бачити посмішку коханої людини.Коли чужа людина посміхається бо радіє якійсь новині, радість проникає і у твоє серце.
Усмішку можна використовувати в творчих цілях. Художники сказали б:" О, яка чудова ця усмішка! скоріше б намалювати б її",а поет написав би якусь поему або вірш.
Народе! Частіше даруйте радість і посмішки, тоді люди будуть добрішими1