Одного разу у світі частин мов іменник шукав собі друга, який завжди його зможе замінити. Звертається він до дієслова:
- Привіт, я шукаю друга, який зможе мене замінити. Хотів би ти їм стати?
- Я б міг тебе змусити виконувати якусь дію, але замінити навряд.
- Шкода. Бувай, гарного дня!
- І тобі!
Іде собі далі іменник, і чує, як хтось щось говорить:
- Яка красива, гарна, пречудова, незвичайна, дивовижна, захоплююча квітка. Вона прикрашає цей сонячний, яскравий, світлий, ясний день своею надзвичайною вродою.
Чує іменник і дивується, хто ж це може бути.
- Привіт, я іменник, а ти хто?
- Мені дуже радісно, що така цікава частина мови звернула на мене увагу. Я прикметник.
- Я шукаю друга, який би міг мене замінитию Я чув твою мову, вона така багата. Може саме ти претендуєш на цю роль?
- Я можу тебе описати безліччю чудових слів, але сумніва.сь, що зможу замінити.
Засмутився іменник. Він обійшов багато частин мови: і числівник, і прийменник, і навіть допоміжні частини. Але раптом Іменник почув чиюсь схвильовану мову:
- Він побіжав... А потім я побіжав... А потім вона як упаде, що аж вони похваталися за животи від реготу.
- Я заплутався! Хто побіжав, кто упав?
- Та все тут зрозуміло, що побіжав числівник, а упала частка. Та ну вас усих, ніхто мене не розуміє. Взагалі навіщо я такий з'явився, якщо ні на що не спроможний. Он він описує всіх, він розуміється на числах, а я даремний.
Зацікавився іменник і вирішив підійти.
- Привіт, я іменник, шукаю друга, який міг би мене замінити. А хто ти? Що ти можеш?
- Нічого особливого я не можу, тільки плутаю усих, бо усим вже огидно моє "він", "вона"...
- А що означають ці твої він та вона?
- Я й сам думаю, що ж воно означає... Тільки знаю, що слово "частка" я можу замінити словом "вона", а на усі частини мови разом можна сказати "вони".
- Так назви частин мови це іменники, тобто ти можеш заміняти іменники?
- Вихоить що так. До речі, зовуть мене займеник!
З цого часу іменник і займенник найкращі друзі, у скрутну хвилину заміняють один одного і навіть відповідають на одне писання - "хто?" або "що?".
Объяснение:
^^
Одного разу у світі частин мов іменник шукав собі друга, який завжди його зможе замінити. Звертається він до дієслова:
- Привіт, я шукаю друга, який зможе мене замінити. Хотів би ти їм стати?
- Я б міг тебе змусити виконувати якусь дію, але замінити навряд.
- Шкода. Бувай, гарного дня!
- І тобі!
Іде собі далі іменник, і чує, як хтось щось говорить:
- Яка красива, гарна, пречудова, незвичайна, дивовижна, захоплююча квітка. Вона прикрашає цей сонячний, яскравий, світлий, ясний день своею надзвичайною вродою.
Чує іменник і дивується, хто ж це може бути.
- Привіт, я іменник, а ти хто?
- Мені дуже радісно, що така цікава частина мови звернула на мене увагу. Я прикметник.
- Я шукаю друга, який би міг мене замінитию Я чув твою мову, вона така багата. Може саме ти претендуєш на цю роль?
- Я можу тебе описати безліччю чудових слів, але сумніва.сь, що зможу замінити.
Засмутився іменник. Він обійшов багато частин мови: і числівник, і прийменник, і навіть допоміжні частини. Але раптом Іменник почув чиюсь схвильовану мову:
- Він побіжав... А потім я побіжав... А потім вона як упаде, що аж вони похваталися за животи від реготу.
- Я заплутався! Хто побіжав, кто упав?
- Та все тут зрозуміло, що побіжав числівник, а упала частка. Та ну вас усих, ніхто мене не розуміє. Взагалі навіщо я такий з'явився, якщо ні на що не спроможний. Он він описує всіх, він розуміється на числах, а я даремний.
Зацікавився іменник і вирішив підійти.
- Привіт, я іменник, шукаю друга, який міг би мене замінити. А хто ти? Що ти можеш?
- Нічого особливого я не можу, тільки плутаю усих, бо усим вже огидно моє "він", "вона"...
- А що означають ці твої він та вона?
- Я й сам думаю, що ж воно означає... Тільки знаю, що слово "частка" я можу замінити словом "вона", а на усі частини мови разом можна сказати "вони".
- Так назви частин мови це іменники, тобто ти можеш заміняти іменники?
- Вихоить що так. До речі, зовуть мене займеник!
З цого часу іменник і займенник найкращі друзі, у скрутну хвилину заміняють один одного і навіть відповідають на одне писання - "хто?" або "що?".
Объяснение:
^^
Тема "Життя без світла" доволі об'ємна. Можна написати декілька томів, адже багато нюансів. Спробую вкласти у якісь рамки.
ЖИТТЯ БЕЗ СВІТЛА
У нашому сьогоденні більшість населення Землі користується електроенергією. Чи може статись так, що світла не буде водночас в усіх країнах? Наприклад, якщо зникне магнітне поле Землі через надпотужні термоядерні реакції на Сонці.
Уявімо, що електроенергія зникла вже сьогодні, і людство не може її відновити. Деякий час ми будемо користуватись тим, що мали – одяг, взуття, предмети побуту, які не потребують електричного струму. Але речі не вічні. Тож уявімо, що все, що було виготовлене за до електроенергії, з часом стало непридатним для користування.
В історії були часи, коли люди жили без електроенергії. Більш того, на планеті Земля існують племена, які наразі живуть без благ цивілізації, тому можна буде скористатися їх досвідом.
Вважаю ефективним об'єднуватись у громади і створювати поселення. Місцевість краще обирати з доступом до води і деревини. Звичайно, у межах навіть однієї країни різні умови, тому всі не зможуть жити з доступом до води, деревини, каменоломень, копалень з видобутку кремнію, вугілля, залізної руди, солі тощо. Тому необхідно налагоджувати торговельні відносини, здійснювати взаємовигідний товарообмін.
Людство має повернутися до професій, які були раніше. Деякі з них вже вийшли з ужитку, а деякі, існують і в наші часи. Так, наприклад, є гуртки гончарства та обладнані приміщення, де можна кувати метал.
Гончарі виготовлятимуть посуд та інші вироби з глини. Кравці шитимуть та ремонтуватимуть одяг. Ковалі займатимуться обробкою металу та виготовлятимуть речі, необхідні для господарства: ножі, лопати, сокири, цвяхи, молотки, плуги тощо. Каменярі працюватимуть у каменоломнях. Лісоруби забезпечуватимуть деревиною. Природними матеріалами необхідно буде користуватися з розумом, дбати про відновлення лісів.
В ідеалі, щоб у кожного була ділянка землі, на якій можна звести будинок з дерева та каменю, посадити город і сад, щоб забезпечити себе їжею. Будинки матимуть комини і печі, щоб підтримувати тепло у холодну пору року та готувати їжу. Такі будинки є в українських селах і в наш час. Вогонь можна буде добувати за до кремнію.
Також необхідно буде розвивати сільське господарство. Зокрема вирощувати корів, овець, коней. Навіть у важкі часи від голоду рятувались ті сім'ї, у яких була хоча б одна корова. З овечої вовни виготовляти теплий одяг, килими, аксесуари для будинку тощо. Коней використовувати як транспортний засіб і в господарській діяльності.
Досліджувати флору і фауну, брати найкорисніше. Так, наприклад, замість сосни можна робити насадження павловнії. Це дерево легше і міцніше за сосну, росте швидше, стовбур рівний. Листя павловнії унікальне за хімічним складом, тому що містить до 20-25% білка, тому буде гарною поживою для тварин. Також в природі існують рослини, що мають мильний ефект, зокрема мильнянка, яка поширена майже по всій території України.
Обов'язково мають бути школи, також бібліотеки – банки знань для майбутніх поколінь.
Жити без електроенергії – не фантастика, а реальність. Тобто люди не приречені на загибель. Якщо ви хочете зануритись у ці умови і відчути їх на собі, то в Україні є достатньо сіл, де є пічне опалення, відсутні комунікації, немає електроприладів. Не забудьте лише вимкнути світло.