Школа майбутнього… Це повинна бути велика тла споруда. В ній буде не тільки спортивний зал, ще й басейн, різні тренажери. Кабінети, мабуть, теж будуть мати не такий вигляд, як у сучасній школі. Може, не буде дошки, а замість неї буде екран. І парти не будуть стояти рядами, а півколом, або в шаховому порядку. І будуть це навіть не парти, а столи з комп’ютерами або з безліччю кнопок.
А може, взагалі вчитися учні будуть вдома за до тих же комп’ютерів. Сидячи вдома, будуть слухати, робити вправи і надсилати їх до вчителів за до комп’ютера. Здаєш потрібну кількість заліків, тестів, контрольних — і тебе переводять до наступного класу. Можна вчитися за індивідуальною програмою. Самому вибрати предмети, знання з яких хочеш вдосконалити. Тим, хто більш талановитий, можна буде за один навчальний рік пройти кілька класів, або певні предмети вивчити глибше і швидше. І тоді не потрібно буде слухати вдесяте те, що ти давно зрозумів, а можна іти вперед. Якщо ти хворів і щось пропустив, або не зрозумів якусь тему, вмикаєш потрібний канал — і знову слухаєш пояснення викладача. Мабуть, багато предметів можна буде вибирати самому, але якісь будуть обов’язкові для вивчення усіма.
Отже, навчання в школі майбутнього буде більш диференційоване. Воно буде враховувати вподобання, побажання, здібності учнів. І це добре не тільки для учнів, їх батьків, учителів, але й для країни. Бо якщо людина займається тим, що їй подобається, в неї це краще виходить, вона досягне більшого успіху. Врешті-решт, Україна буде мати більше професіоналів, людей, які працюватимуть із задоволенням.
Розділові знаки стоять:
1. Він знав, що, перебравшись на той берег, він буде в безпеці. 2. Усі, опріч вас, погодилися поїхати на екскурсію. 3. Він підвівся, і, залишений у чистім полі сам-один, поборів степом далі. 4. Діти найкращої з країн, зверніте очі ваші на вас самих. 5. На жаль, зустріч із працівниками музею не відбудеться. 6. Стара, обчурхана вітрами верба ще зеленіла.
Объяснение:
1. Перед і після дієприслівниковникового звороту.
2. перед та після вставного слова.
3. перед і після дієприкметниковим зворотом.
4. після звертання.
5. Після вставного слова.
6. Перед відокремленим означенням.
Назва п'єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка" стала крилатим висловом. Так образно досить часто називають хороших дівчат і сьогодні. У чому ж полягає магічний секрет героїні п'єси?
Дуже мало було щасливих людей на землі в усі часи, а Наталка все ж таки знайшла своє щастя, хоча їй, звичайно, довелося боротися за нього.
І. П. Котляревський вперше в українській літературі вивів на сцену нову героїню, яка завдяки силі свого характеру здатна ступити на шлях опору "нелюдським обставинам".
У найскрутніших ситуаціях Наталка, виявляючи розум і винахідливість, зберігає почуття людської гідності, прагне утвердити особисту незалежність та зберегти глибоке почуття до Петра як найбільшу морально-етичну цінність. Вона розуміє, що шлюб, узятий з матеріального розрахунку, не може зробити її щасливою. Соціальна нерівність між нею і возним наштовхують її на думку: "У пана така жінка буде гірше наймички... Буде кріпачкою". І Наталка використовує найменшу можливість для збереження свободи життєвого вибору й утвердження свого права на особисте щастя.
І. П. Котляревський стверджує, що щастя у людей повинно бути і є різне, в залежності від самої людини. Скільки на землі живе людей, стільки й різних уявлень про щастя.
Так, наприклад, Микола вбачає своє щастя у здатності до людям, у почутті людської гідності, у прагненні до незалежності, у сміливості, розумі і почутті солідарності із знедоленими і бідними.
"Ідеальний", але дещо слабодухий Петро, змирившись із обставинами, відмовляється від свого щастя із Наталкою заради спокою її матері Терпелихи.
.
Терпилиха теж мріє про щастя, хай як що й не про своє, так про доньчине. Із свого власного життєвого досвіду вона добре знає, що таке злидні і нестатки, тому Наталчине щастя у її уяві асоціюється із багатим зятем.
Возний і виборний своє щастя будують на брехні, підкупах, хабарництві, використанні влади у власних інтересах. Однак, у фіналі п'єси возний ніби перероджуються, зламавши традиції, відмовляється від нареченої уже після того, як вона подала рушники, бо не хоче розлучати закоханих.
Таким чином, виходячи з просвітительського уявлення про природну доброту людини, І. П. Котляревський робить крок уперед і в своїх творах показує, що реальна поведінка, уявлення про людське щастя, ті чи інші риси особистості в якійсь мірі залежать від середовища, соціальної ролі, суспільного становища та виховання індивіда.