ОбъясненНа День народження батьки подарували мені кошенятко. Я була дуже задоволена цим подарунком. Тваринка виявилася дівчинкою. Я назвала її Боня. Це ім'я їй прекрасно підійшло.
Зараз їй один рік, вона вже доросла. А коли Боня була маленькою, то вміщувалася в мої долоньки. Кішечка була біла-біленька, лише на голові мала невеличку чорненьку цяточку. Шерсть у Боні довга і пухнаста. Вуха чутливі, чують кожне шурхотіння. Очі жовтенькі, мов два яскравих сонечка, що світяться вночі. Писок у неї кругленький і миленький, як і вона сама. Носик рожевий, у формі трикутничка. Вуса довгенькі. Кішечка струнка з довгим хвостом. Коли їй щось не подобається, вона весело махає ним.
Характер у Боні спокійний, але іноді у неї буває веселий та грайливий настрій. Під диваном у кішечки сховище. Все, що їй подобається, вона складає саме туди. Тому коли в мене зникає ручка або олівець, я з легкістю можу знайти їх у Боніному сховку під диваном. ие:
Відповідь:"Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати "Усі люди різні, тому і світ неодноманітний, цікавий. одні у своїх проблемах постійно шука винних, звинувачують владу, яку самі ж і вибрали; згадуючи свою батьківщину, вони вживають в зівний займенник «ця» («у цій країні»). інші ж беруть ініціативу у свої руки й долають труди уважають, що вітчизна — це не стільки влада, що у високих кабінетах києва, скільки вони самі і друзі, колеги, земляки, а ще — рідний будинок, стежка до школи, вербий небо а україну вони чують присвійними займенниками «моя», «наша» («у моїй країні »).
Пояснення:
