Дивосвіт мистецтва дуже різноманітний. Все що навколо нас: природа, схід сонця, земля, спів птахів, люди-відображається у мистецтві, даючи нам змогу слухати, відчувати, насолоджуватись пейзажами, сміятись та плакати, зачитуватись поетичними рядками. Сила впливу творів мистецтва на людину дивовижна. Те, яким людина бачить світ, вона втілює в мистецтво
Мистецтво — це все найпрекрасніше, що створено руками й розумом людини.
Мистецтво-це, і картинні галереї повні унікальних полотен, що розкривають нам таємний сенс далекого минулого, пронесеного крізь століття, яке донині не втратило своєї актуальності, і візерунки майстерних рукодільниць, і ювелірно оброблені коштовні камені і метали, і світова література та багато іншого.
Твори мистецтва впливають на наші емоції, примушують нас хвилюватися, радіти, сумувати, любити й ненавидіти... А все, що торкається нашої душі, не забувається, бо пам'ять серця-то найміцніша пам'ять.
Україна з давніх-давен чарувала і дивувала вона приїжджих витворами мистецтва: різьбленням по дереву, куванням заліза, виготовленням скла та прикрас.
Особливе місце серед інших видів мистецтва посідає вишивка. Хто хоча б раз у житті бачив українську сорочку-вишиванку, той на все життя закохався в неї.
Саме тому людина не може існувати без мистецтва, як і мистецтво не може існувати без людини.
Проблема, що постала в сучасному світі досить гостро – це проблема байдужості нашого суспільства. Люди перестали звертати увагу на чужий біль і чужі проблеми, люди просто живуть своїм життям і не хочуть брати на себе ініціативи та відповідальність за когось чи за щось. І така поведінка сучасного суспільства, на жаль, стає нормою і породжує коріння зла.
Людська байдужість – це страшна хвороба, якою заражена більшість населення планети. Постійна заклопотаність, велика кількість проблем, недовіра до навколишнього світу – це все робить нас байдужими. Досить часто нам простіше не звертати увагу та уникати негативних емоцій чи зайвого клопоту аби лише не задати собі нових проблем.
Важливо те, що не тільки молоді люди є такими, а й у великій своїй більшості люди більш старшого віку стали байдужими до оточуючого середовища. А що вже говорити про молодь, коли покоління, що їх виховує таке.
Мені здається, багато чого починається зі звичайного егоїзму, що заклався ще у дитячому віці. Власне «я» стає у людей понад усе на світі. Можливо, зараз час такий? Я не маю великого досвіду, щоб порівняти і зробити аналіз. Але дідусь часто говорив мені, що раніше люди були довірливіші, добріші, уважніші. Він казав, що люди допомагали один одному і не просили за це плати чи відпрацювання. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, до ншому – відбереш у себе.