Знайдіть експресивну лексику, підкресліть її. Поясніть, як досягається в ній експресивність. Гірлянди тьмяного намиста на гіллях яблуні вились, і ти цвіла
чарівно-чиста (В.Чумак). Біжить веселий дощик-золотавець і золотить
поливою сліди (Л.Горлач). Талого снігу платочки сивенькії, Дощик
срібненький, холодний вітрець, Проліски в рідній травиці тоненькій, – Се
була провесна, щастя вінець? (Леся Українка). Аж ніяк не всі дорослі
викликають у Ягнича до себе приязне ставлення. Є такий крутійло,
фальшивець, словоблуд, зустрінеться десь пика така мерзенна, повзуча, що
він би її не бачив, не людина – гидота (О.Гончар).
З вірменського гумору
Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара. —
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючи і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать диплом
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт,
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:
— Неси диплом іще один —
Моїй чудесній конячині. —
Старий віддав йому чолом:
— Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,
Чому ж коневі теж не дати? (П.Глазовий).
Я дуже люблю казку «Рукавичка». У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за те, що в ній іде мова про дружбу тварин. А я дуже люблю тваринок. Від казки віє теплом, доброзичливістю, хочеться і собі бути добрим, товариським, поділитися гарним настроєм, зробити гарний вчинок. Казка вчить нас любити тварин і піклуватися про них.
Казка «Рукавичка» нагадує мені прекрасні години спілкування з бабусею в ранньому дитинстві.