Кожен з нас за своє життя робить безліч різноманітних вчинків, як добрих, так і поганих. Хтось із нас більше схильний робити добрі, високоморальні вчинки, хтось – чинить зле. Але на світі так мало людей, вчинки яких можна було б назвати справжнім подвигом. Про один з таких вчинків я хотів би доповісти сьогодні.
Кілька років тому Україну зворушив подвиг маленької п’ятирічної дівчинки – Анастасії Овчар. Бітьки залишили її вдома саму з дворічною сестричкою, аж раптово через димохід у хаті загорівся диван. Дівчина могла б просто вибігти з хати, але вона цього не зробила. Спершу вона намагалася затушити полум’я іграшками, потім – своїми долоньками. В неї нічого не вийшло, і тоді вона розшукала в диму та полум’ї свою сестричку та винесла її з хати. Внаслідок пожежі Настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри, але лікарям вдалося врятувати маленьку героїню.
Мене глибоко вразив цей сміливий, мужній та люблячий вчинок маленької дівчинки. У неї дуже щира та дбайлива душа, адже вона не покинула у біді малу сестричку, ризикуючи своїм життям. Саме через цей вчинок вона може вважатися справжнім героєм!
Я навчаюся у школі все 6 років. І я вже знаю , що школа це інтелектне випробування. Зі свого досвіду я вам можу сказати , що школа не дуже легке випробування. Адже з кожним роком стає все складніше й складніше. З кожним стає все більше домашніх завдань. Але давайте не буде очорняти школу. Давайте на неї подивимося з хорошої і світлої сторони. Нові друзі, вчителі -все стає для тебе другою родиною. Якщо у тебе біда, то вони завжди тобі до підтримають. Якщо погана оцінка, то вчитель до зрозуміти і виправити твої помилки. Школа- це така будівля яка накопичила в собі вже таку енергетику поколінь учнів, що ти назавжди закохаєшся в неї.
Вчинок людини
Кожен з нас за своє життя робить безліч різноманітних вчинків, як добрих, так і поганих. Хтось із нас більше схильний робити добрі, високоморальні вчинки, хтось – чинить зле. Але на світі так мало людей, вчинки яких можна було б назвати справжнім подвигом. Про один з таких вчинків я хотів би доповісти сьогодні.
Кілька років тому Україну зворушив подвиг маленької п’ятирічної дівчинки – Анастасії Овчар. Бітьки залишили її вдома саму з дворічною сестричкою, аж раптово через димохід у хаті загорівся диван. Дівчина могла б просто вибігти з хати, але вона цього не зробила. Спершу вона намагалася затушити полум’я іграшками, потім – своїми долоньками. В неї нічого не вийшло, і тоді вона розшукала в диму та полум’ї свою сестричку та винесла її з хати. Внаслідок пожежі Настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри, але лікарям вдалося врятувати маленьку героїню.
Мене глибоко вразив цей сміливий, мужній та люблячий вчинок маленької дівчинки. У неї дуже щира та дбайлива душа, адже вона не покинула у біді малу сестричку, ризикуючи своїм життям. Саме через цей вчинок вона може вважатися справжнім героєм!