2.«Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою!».
3.«Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас?».
4.« Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце».
5.«Проте не забувайте, що навчитися римувати — ще не означає стати поетом.»
Докладний переказ тексту
Багато людей задає собі питання про роль поезії у нашому житті, адже і думки, і почуття чудово можна висловити прозою.
Їм здається, що краще посидіти за комп’ютером, ніж читати якісь віршики. Просто зайва трата часу. Але невже цим людям ніколи не доводилося відчути радість чи сум від почутих або прочитаних (можливо, мимоволі) кількох рядків поезії.
Поезія — це дивне звучання нашої душі, а душа ніколи не буває німою! Поетичні рядки пробуджують смуток і радість, заспокоюють або викликають біль. Цей неповторний дотик до людської душі неможливо передати словами. Поезія — це дзеркало розмаїтого духовного світу.
Досить згадати давньогрецьку легенду про гору Парнас, на якій щовесни водили танки сестри Аполлона, музи, прекрасні юні богині, покровительки мистецтв. Вони співали, Аполлон підігравав їм, перебираючи струни своєї золотої кіфари.
Кожному, звичайно, відомий вислів «зійти на Парнас». Це означає — бути прекрасним поетом, композитором, дорівнятися талантом до муз та Аполлона.
Одного разу музи так прекрасно співали, що навкруги застигло все, зачароване дивним виконанням. Гора Гелікон від того дива почала швидко рости й доросла до неба. Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом й загнав гору в землю, а на місці удару забило джерело. З того часу ця чудодійна вода допомагає поетам, додаючи натхнення та наснаги.
Мабуть, кожному хочеться посмакувати водою з цього джерела? Може, хтось пробує віршувати? Це дуже добре. Але потрібно пам’ятати, що навчитися римувати рядки, не означає бути поетом. Не хизуйтеся перед друзями кожним створеним вами рядком, не поспішайте надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі!
стомившись від міста, його метушні, шуму та проблем, люди прагнуть знайти спокій на лоні природи. дуже часто для свого відпочинку вони вибирають ліс. він приваблює нас своєю прохолодою, тихим шелестом листя, ягідьми та грибами. до лісу йдуть відпочивати поодинці, сім’ями, цілими групами. на жаль, доволі часто такі набіги відпочиваючих закінчуються великими збитками для лісових масивів (забруднення галявин та лісових водойм пустими банками з-під консервів, поліетиленовими пакетами, пляшками, як скляними, так і пластиковими, лісові пожежі, знищення дерев, кущів, ягідників тощо). тому для того, щоб людям було куди знову і знову повертатися на відпочинок, необхідно дотримуватися деяких елементарних правил поведінки в лісі: • розташувавшись на відпочинок, не ламайте кущів та гілок дерев для багаття. для цього в лісі знайдеться чимало сушняку; • перш ніж розпалювати багаття, вирийте неглибоку ямку і в ній розкладіть багаття. бажано це робити біля річки чи якоїсь водойми. багаття не повинно бути занадто великим: полум’я може пошкодити розташовані поблизу дерева та кущі, а також може виникнути пожежа; • не мийте брудний посуд в річці, особливо з використанням миючих засобів. сполосніть його принесеною на берег водою і вилийте брудну воду під кущ. остаточно посуд краще помити вдома; • після відпочинку ретельно загасіть багаття, поливши його водою та засипавши ямку землею. землю щільно притопчіть ногами; • органічні рештки закопайте в лісі, а використані пластикові пакети та пляшки, а також скляний посуд заберіть із собою і викиньте на смітник у місті; • зібравши свої речі і відійшовши на декілька метрів від місця вашого відпочинку, зупиніться і огляньтеся: якщо ви залишили ліс таким же чистим і привабливим, як до вашого прибуття сюди, якщо ніде не видно слідів згарища, зламаних дерев, розкиданого сміття, значить, вам знову захочеться повернутися сюди. відпочинок в лісі відновлює наші сили, заспокоює нервову систему, дає наснагу для нашої творчості. дуже багато людей люблять “побродити по лісу”, часом наодинці, а то групами, як організованими (туристичні походи), так і неорганізованими. особливо люблять такі прогулянки діти, молодь. але в лісі на людину може чекати багато неприємних несподіванок: вона може заблукати, її може ужалити змія чи вкусити якась комаха або навіть звір. тому необхідно знати, які заходи необхідно здійснити перед початком подорожі та як себе поводити в лісі в разі виникнення небезпеки: • повідомте, куди ви збираєтеся. якщо поблизу нікого немає – залиште записку з повідомленням (дата, час відбуття, кількість людей, що йдуть з вами, напрямок подорожі і приблизний час повернення); • одягніть зручний одяг та взуття. вони повинні відповідати місцевості та погодним умовам, які можуть змінитися дуже швидко; • одягніть дітей у яскравий кольоровий одяг – він буде більш помітним у разі їх розшуку; • домовтеся про сигнали, щоб не загубити одне одного у лісі, особливо на випадок несподіванок – свистом або голосом; • запам’ятовуйте орієнтири під час руху у лісі. щоб не заблукати – залишайте позначки. без зорових орієнтирів людина в лісі починає кружляти; • якщо ви заблукали в лісі, зберігайте спокій та уникайте паніки. якщо ви панікуєте, думати логічно неможливо; • пригадайте останню прикмету на знайомій частині шляху і спробуйте простежити до неї дорогу. якщо це не вдається, пригадайте знайомі орієнтири, найкраще – залізницю, річку, шосе. прислухайтеся. при відсутності знайомих орієнтирів, стежок і доріг виходьте “на воду” – униз за течією. струмок виведе до річки, ріка – до людей. якщо орієнтирів немає, залізьте на найвище дерево – погляд з висоти є краще зорієнтуватися; • використовуйте навички та вміння будування схованок (буда, навіс, намет та ін.) або користуйтесь природними печерами. це виживанню у лісі, забезпечить вам захист і тепло; • бережіть та економно використовуйте воду. вона важливіша для вашого виживання, ніж їжа; • навчайте дітей, що необхідно вибирати велике дерево (або якийсь інший об’єкт) біля прикметного місця і перебувати там. повідомте дітей про необхідність кричати на шуми, що лякають їх. якщо це звірі, вони злякаються та підуть геть. це також швидше знайти їх тим, хто буде шукати.
Відповідь:
План тексту
1.«Навіщо оті вірші? Кому здалася ваша поезія?...».
2.«Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою!».
3.«Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас?».
4.« Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце».
5.«Проте не забувайте, що навчитися римувати — ще не означає стати поетом.»
Докладний переказ тексту
Багато людей задає собі питання про роль поезії у нашому житті, адже і думки, і почуття чудово можна висловити прозою.
Їм здається, що краще посидіти за комп’ютером, ніж читати якісь віршики. Просто зайва трата часу. Але невже цим людям ніколи не доводилося відчути радість чи сум від почутих або прочитаних (можливо, мимоволі) кількох рядків поезії.
Поезія — це дивне звучання нашої душі, а душа ніколи не буває німою! Поетичні рядки пробуджують смуток і радість, заспокоюють або викликають біль. Цей неповторний дотик до людської душі неможливо передати словами. Поезія — це дзеркало розмаїтого духовного світу.
Досить згадати давньогрецьку легенду про гору Парнас, на якій щовесни водили танки сестри Аполлона, музи, прекрасні юні богині, покровительки мистецтв. Вони співали, Аполлон підігравав їм, перебираючи струни своєї золотої кіфари.
Кожному, звичайно, відомий вислів «зійти на Парнас». Це означає — бути прекрасним поетом, композитором, дорівнятися талантом до муз та Аполлона.
Одного разу музи так прекрасно співали, що навкруги застигло все, зачароване дивним виконанням. Гора Гелікон від того дива почала швидко рости й доросла до неба. Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом й загнав гору в землю, а на місці удару забило джерело. З того часу ця чудодійна вода допомагає поетам, додаючи натхнення та наснаги.
Мабуть, кожному хочеться посмакувати водою з цього джерела? Може, хтось пробує віршувати? Це дуже добре. Але потрібно пам’ятати, що навчитися римувати рядки, не означає бути поетом. Не хизуйтеся перед друзями кожним створеним вами рядком, не поспішайте надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі!
Пояснення: