Скласти діалог про українську народну архітектуру пропоную так:
- Привіт, Інно. Як ви з класом з’їздили до Національного музею народної архітектури та побуту України?
- Привіт, Оксано. Мені дуже сподобалась ця поїздка.
- Як взагалі побудований цей музей?
- Це музей просто неба, який охоплює архітектурний комплекс усіх регіонів нашої країни.
- Нічого собі. Це, мабуть, і справді цікаво.
- Особливо на мене справила враження дерев’яна архітектура. Раніше на нашій території було чимало лісів, тому будівництво з дерева було розповсюдженим.
- А що ти можеш розповісти про традиційну українську хату?
- Це справжній витвір мистецтва! Вони не настільки великі, як я собі уявляла. Хати мають одне житлове приміщення, до якого могли прилягати допоміжні споруди. Хати мають солом’яні, очеретяні дахи. Інколи дахи вкривали навіть дрібними дощечками з дерева.
- А як вони прикрашені?
- Дуже гарно. Мене вразив контраст кольорів і форми.На них багато орнаменту та червоного кольору. Проте і колір, і вид розпису залежав від регіону.
- Я вражена, тепер і мені захотілося відвідати таку екскурсію і ближче познайомитись з українською народною архітектурою.
- Обов’язково відвідай цей музей! Я раджу. До зустрічі!
- Бувай!
- Андрію, розкажи про ваше традиційне вбрання.
-1 жінки і чоловіки носили сорочки. Різнилися тільки довжиною і жіночі були більш розшити вишивкою.
- Чоловічі сорочки теж були з вишивкою?
- Так, в них вишивали комірець, біля планки на грудях і по низу.
- А в жіночих?
- А в жіночих, крім того, вишиваними були ще й рукава. Жінки одягали спідницю й фартух, а поверх сорочки керсетку.
- А це що таке?
- Керсетка - це жіноча безрукавка. А чоловіки одягали широкі штани із грубого саморобного полотна подеколи з малюнком з вузьких смуг. А поверх сорочки кептар, кожух або жупан. Кептар - це хутряна безрукавка
Объяснение:
Кожен з нас неодноразово був свідком неналежної поведінки дитини на вулиці, в магазині або на зупинці транспорту. Маленькі діти найчастіше влаштовують істерики щодо своїх бажань, підлітки – шумлять, псують майно, смітять, а то і курять, лихословлять. Дитина повинна знати правила поведінки громадських місцях.
Навіть, якщо дітям про них і відомо – а в дитячому саду і в школі про це говорять обов’язково, часто вони не розуміють простих речей:
культурні навички – це основа життя в суспільстві;
вихованій людині простіше налагодити відносини з іншими людьми;
за порушення правил поведінки в громадських місцях можуть покарати їх батьків, а для підлітків з 14-ти років настає особиста відповідальність.
Починати навчання правилам поведінки потрібно з перших років
Навчання основам правильної поведінки в суспільстві треба починати першого року життя – і це одне з основних завдань батьків, Навичкам, як себе вести поряд з чужими людьми, в таких громадських місцях, як магазин, театр, музей, транспорт і навіть дитячий майданчик, треба навчати малюка так само, як і чистити зуби або зав’язувати шнурки.
ПЕРЕЛІК ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ПОЗА ДОМІВКОЮ
Існують офіційні правила поведінки дітей – їх перелік можна знайти в дитячих і навчальних закладах. Вимоги до поведінки підлітків, звичайно, набагато складніші, ніж для малюків, але основні, загальні для всіх, наведені в списку:
На вулиці і в громадських місцях розмовляти без крику, не шуміти, не заважати іншим людям.
Виявляти ввічливість до дорослих людей, допомагати маленьким. Бути уважними до людей з обмеженими можливостями.
Дотримуватися чистоти в громадських місцях – не смітити, не плюватися, берегти зелені насадження.
Берегти суспільне і чуже майно.
Не робити негідних вчинків і оберігати від них друзів. Це означає: не ображати інших, не брати чужі речі, не знущатися над тваринами і ін.
Без супроводу дорослих діти до 16 років не можуть перебувати на вулиці після 21 години вечора
Ці основні вимоги включають і цілий ряд заборон для школярів і підлітків:
Брати участь в будь-яких акціях, які порушують порядок в громадських місцях.
Розпивати спиртні напої, палити, лихословити, грати в карти в громадських місцях.
Займатися торгівлею і перепродажем.
Не можна забиратися в підвали, на дахи, на залізничні вагони.
Їздити на підніжках громадського транспорту.
Самостійно купатися без супроводу дорослих.
Хуліганити, кидаючи каміння в проїжджаючий транспорт, накладати різні предмети на рейки.
Дітям до 16 років заборонено виїжджати на скутері на дорогу
Для підлітків існує також заборона їздити на велосипеді до 14 років, а на мопеді чи скутері – до віку 16 років.
ЧОМУ БАТЬКИ ПОВИННІ НАВЧИТИ СВОЮ ДИТИНУ
Існує також цілий ряд неформальних вимог, з якими батьки повинні ознайомити свою дитину буквально в перший вихід в будь-яке суспільне місце.
Наприклад, при відвідуванні зоопарку треба малюкові пояснити, що не можна лізти до клітин тварин, кидати що-небудь в них, дражнити і шуміти, щоб не налякати і не заважати іншим людям.
Перед відвідуванням театру треба пояснити дітям, як потрібно поводитися.
Також дитину треба навчити, як треба поводитися в театрі, в кіно і пояснити, чому правила поведінки в цих громадських місцях відрізняються. Діти повинні розуміти, чому вихована людина не повинен голосно розмовляти в цих закладах, шарудіти фантиками, вставати під час представлення або фільму. Дітей цікавить, чому в театрі не можна їсти і пити під час вистави, а в кіно можна купити попкорн і взяти напій. У музеях і на виставках не можна чіпати експонати, треба слухати екскурсовода і не заважати іншим відвідувачам.
Діти повинні поступатися місцем людям похилого віку
Правила поведінки в громадському транспорті включають кілька аспектів. По-перше, це елементарна ввічливість. Дитину треба навчити, що прийнято пропускати вперед при вході жінок і літніх людей, поступатися їм місце, не можна розштовхувати пасажирів ліктями. По-друге, вихована людина обов’язково оплачує проїзд. Третє вимога – смітити в салоні, не забруднювати його написами. У транспорті не треба голосно сміятися, розмовляти, вмикати музику, будь-яким відволікати водія від дороги.
Навчіть малюка користуватися носовичком і серветками
Інші вимоги до поведінки в суспільстві включають такі моменти:
При кашлі та чханні прийнято прикривати рот.
Користуватися носовою хусткою при нежиті.
Чи не виходити на вулицю недбало одягненим і незачесаним.
Акуратно і тихо їсти в закладах громадського харчування, користуватися серветками.
Не можна публічно відгукуватися грубо або погано про інших людей або події, що відбуваються.
НАВЧАННЯ ВВІЧЛИВОСТІ
Це один з важливих етапів розвитку культури поведінки і починати навчання треба з перших слів малюка. Найкраще це робити не повчаннями, що, якщо хочеш щось попросити, то треба сказати слово «будь ласка», а показувати це щодня на своєму прикладі.
Коли батьки просять дитину і при цьому самі говорять слова ввічливості, то малюком це буде сприйматися як норма і спеціально вчити його не буде необхідності.