Ясна річ, якщо ти нічого не тямиш у тому, про що мрієш,то навряд чи здійсниш цю мрію. Отож ,я хочу дізнатися про все,що стосується волонтерської діяльності,тобто мені потрібне спілкування з людьми, які мали даний досвід,та поділяться ним зі мною.Я впевнена, в результативності та важливості свого проекту, і в те,що він змінить життя багатьом людям, насамперед,тим, хто боронить наш спокій на сході.Він принесе впевненість в те,що ми разом, завжди готові до підтримати ,і ніколи не залишимо в біді одне одного.Звичайним людям мій проект покаже,як важливо і приємно робити добрі справи.Я точно знаю одне,що в такий переломний момент для України ,ми просто зобов'язані відкрити свої серця одне для одного, і тільки так іти разом до перемоги!
одтвердите адрес электронной почты и получите Школьные Знания.com
Задай вопрос из школьного предмета yuliacat715 5 - 9 классыУкраїнська література 5+3 б
власна історія про івана силу Реклама
Следить Отметить нарушение Jitnyakovskaya12 07.05.2016 ответы и объяснения
annaburyak777 Annaburyak777 Умный
Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:
Надворі стояла весна, дмухав легенький вітерець. Іван Сила зі своїм видатним тренером Брякусом збирався на змагання до Києва. Зі свого містечка вони вирішили добиратися автомобілем, адже ніщо не віщувало біди.
Несподівано небо почало хмуритись та чорніти, почувся гучний голос грому, яскраво засвітила блискавка. Потроху накрапував дощ. Це не абияк заважало їхати: дорогу поступову розмивало, вітер ламав кущі та скидав додолу дерева. Всюди стало темно і почалась справжня злива.
Проте Брякус та Іван поспішали на змагання та вирішили не зупинятись. Несподівано сталось лихо: щось важке та велике впало на дорого, автомобіль, що їхав попереду зник у темряві.
Брякус вийшов з машини та оглянув дорогу:
- Іване, сталось нещастя: дерево звалилось на машину. Треба терміново дістатись до найближчої станції та викликати до
- Докторе Брякусе, можливо, я до швидше? – запитав Сила, виліз із машини та підійшов до дерева, що впало.
Несподівано Іван підняв цей здоровенний дуб, що було середньостатистичній людині не під силу, та віджбурнув його подалі:
- Дякувати Богу, що привалило лише задні сидіння, на котрому нікого не було. Але машина потребуватиме сильного ремонту.
Чоловік з автомобіля почав потроху вибиратись та намагався оговтатись від шоку:
- Мужчини, щиро вам дякую! Ви стали моїми рятівниками!
- Немає за що, бо допомагати слабшим – обов’язок кожної людини!
Буря почала стихати та Іван з тренером продовжили свій шлях. На тих змаганнях Сила посів перше місце, а грошовий приз пожертвував тому чоловікові на ремонт машини.
