1. Визначити вид односкладних речень, підкреслити граматичні основи 1) Стою, мов скеля, непорушний.
2) Нині холодно навіть удень.
3) Пекельний посвист снарядів.
4) З полови хліба не спечеш.
5) Любим дивитись на зорі, на їх неосяжну сім’ю.
6) Довгий яр, білою черемхою залитий.
7) Усе можна зрозуміти.
8) А від городу потягнуло кропом.
9) Пливемо назустріч сонцю.
10) Чоловіка викликали в кабінет і наказали зачекати.
11) Як дбаємо, так і маємо.
12) Темна, прохолодна ніч.
2. Виконати синтаксичний розбір односкладних речень ( зразок письмового розбору на с. 95)
1. Загальна характеристика простого речення.
2. Указати, що речення односкладне.
3. Указати вид односкладного речення.
4. Указати, чим виражений головний член речення.
1) Без трудів не їстимеш пирогів.
2) Світлая, дивная ніч.
3) Сійся - родися, колосом розвийся, засівайся щастям, ниво молода!
4) Багато людей урятовано.
5) У пресі повідомили про наближення буревію.
6) Нас зустрічають хлібом – сіллю.
надо до 15:00 сдать.
Мода в мові, мовна мода — наявність у суспільстві, переважно серед окремих категорій мовців, у межах якогось часового проміжку певних смаків в уживанні тих чи іншних мовних одиниць, творенні мовних моделей, у користуванні певним функціональним різновидом мови тощо. Ці смаки зорієнтовані на наслідування відповідних зразків, що розцінюються як престижні, авторитетні, нові і т. ін. Це один з виявів мовної естетики.
Критерієм моди в мові є не просто оцінки на зразок «гарно/негарно» (як, наприклад, у явищі милозвучності мови), «подобається/не подобається», а «гарно» — тому, що це престижно, сучасно, культурно або оригінально. Іншими ж категоріями мовців, навпаки, такі мовні явища можуть сприйматися як манірні, претензійні й навіть вульгарні. З часом той чи інший вияв мовної моди або стає загальноприйнятим і стилістично нейтральним, або відмирає. Джерелом тенденцій моди в мові є особливості мови певних категорій або навіть окремих мовців, які:
вважаються соціально авторитетними, престижними (опозиція «престижність/непрестижність» при цьому є похідною від опозицій соціально-територіальної, соціально-професійної, часового плану — «центр/периферія», «місто/село», «соціально-культурна еліта/народ», «нове/старе» і под.);
цілеспрямовано подаються (з певною політичною, культурною та іншою метою) як такі, на які варто рівнятися; таким у своїй культурно-естетичній орієнтації є, зокрема, шлях становлення літературних мов на власній народній основі (мотивувальні опозиції престижності — непрестижності тут ті самі, що і в попередньому вияві, тільки звичайно з протилежним розташуванням полюсів: «народ/еліта» і под.; крім того, актуалізується опозиція «своє/чуже»);
не тільки не є соціально авторитетними в звичайному розумінні, а, навпаки, можуть займати нижчі позиції в ціннісних орієнтаціях соціуму, але експресивність мови яких може також ставати предметом наслідування (в основі оцінної шкали престижності/непрестижності тут лежать опозиції «нове/старе», «чуже/своє», «не так/так, як усі»), наприклад, наслідування молодіжного та ін. жаргонів (навіть у назвах телепрограм: «Круті новини», «П'ятий кут»)