У сучасному світі часто доводидтся чути : " Навіщо нам вчити оті вірші ? Навіщо нам читати поезії та твори ? Набагато легче поспілкуватися з друзьями , або пограти на комп'ютері ніж читати та вчити вірші . " Але невже ви ніколи не захоплювалися книгою ? Невже вас ніколи не змушувалала замислюватися книга , яка розгортала перед вами цілу історію ? Невже книга у якій є частинка душі людини , можно проівняти з бездушною грою ? Поезія - це звучання душі , яка так і рвется в навколишній світ . Вона як зеркало яке показує душу . Якось й наснаги . Може комусь із вас відомий смак води цього джерела ? Може хтось вкладає душу у свої вірші ? Про те не забувайте , навчитися пистати - ще не стати поетом . Якщо ви пишете вірші , пишіть їх не заради слави , а для душі .
Ну как то так , нормально ? Там где точки нужно переписывать легенду .
Батько в моєму житті - особлива людина.Йому хочеться слідувати, до нього хочеться прислухатися.
Тато дуже часто зі мною розмовляє про різні речі,ми обговорюємо різні життєві ситуації, так він вчить мене спілкуватися з іншими людьми, не здаватися при труднощах і навіть просто ставити якісь правильні цілі і досягати їх.
Він мені постійно говорить:-Синку!Такі вади як мужність,завзятість,працьовитість,чесність,вміння любити і співчувати до тобі в житті.Вони зроблять тебе людиною.
І я йому,за це, вдячний.