Щире серце дідуся якось,я поїхала до свого старенького,щирого,а іноді суворого дідуся. там зустріла маленьке кошеня,яке було замурзане і все грязне.мабудь воно було бездомне.взяла на руки,принесла до дідуся.а він лише всміхнувся і промовив: яке чудове кошеня! не розумію,як його можна було викинути на вулицю? потім дідусь взяв маленьке,пухнасте чудо і поніс в вану і почав мити,я здивувалася,бо не очікувала,що дідуся сам піде прибирати маленького кошеня.підійшла до нього і почала .коли ми закінчили,дідусь залишив його у себе і дав кличку-мурзік,бо весь час мурчав,коли його ласкали.ось таке у мого дідуся добре серце!
2 варіант Гравці обирають серед себе вовка і господаря, а самі зображують гусей-лебедів.Вовк займає якесь місце, зване граючими горою. Гуси-лебеді, посидівши деякий час вдома, у господаря, йдуть у поле. Через деякий час господар кричить: - Гуси-лебеді, додому! Гуси відповідають: - Вовк під горою - Що вовк робить? - Траву їсть. - Ну, біжіть же додому! Гуси біжать, а вовк їх ловить і поодинці веде на свою гору. Коли переловить всіх,господар топить для вовка «лазню» і просить його помитися. Вовк іде, париться, миється. По виході з лазні господар бере камінь чи палицю і, показуючи їх вовку, каже: - Вовку-брате! Я тобі корову кину! Кидає палицю чи камінь, вовк біжить за коровою, гуси-лебеді тим часом біжатьдодому до господаря.
1 варіант Усі гравці «гуси-лебеді» стоять «в хатині». Біля однієї із стін кімнати. Збоку стоїть «вовк». Перша частина музики - діти легко і стрімко біжать до протилежної стіни («в поле»).
Друга частина музики - виходить на чотирьох лапах «вовк» і рухається в довільному напрямі, а «гуси-лебеді», стоячи на місці, «помахують крилами».
Третя частина музики - «гуси-лебеді» стрімко тікають «в будинок», а «вовк», ставши на ноги, прямує кого-небудь з тікаючих і намагається зловити.
