-Привіт!
-Привіт! Ти що знову всі вихідні провів за комп'ютером?
-Ну, як сказати... Я побачив у рекламі нову гру і захопився нею.
-А я на вихідних гуляв по лісу. Повір це набагато краще ніж Ігра
-Невже, і що у лісі є такого чого немає у ігри?
-Краса природи, живий світ. Це тобі не дерева у майнкрафті. Можливо для тебе ліс звучить не дуже, але скільки у ньому краси.
-Комп'ютерна гра це тобі не ліс.
-І чим вона така корисна?
-Емм. У ній можна знаходити нові знайомства
-А ти знаєш, що спілкування в інтернеті з незнайомцями небезпечне?
-Ну добре.
-Я думаю ти розумієш, що краще прогулятися в лісі, чим сидіти за комп'ютерною грою.
-ага
-Ну тоді можемо якось разом погуляти в лісі
-Звісно.
-До зустрічі
-Бувай
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Например:
У моїй сім"ї прийнято святкувати Дні Народження. Кожного року мі святкуємо це святу в кругу сім"ї. До нас приїжають різні родичі: бабусі, дідусі... Коли всі гості вже зібралися мі за мо їх до святкового столу, іменниник загадуе бажання, йому дарують подарунки й всі починають святкувати.Вкінці-кінців всі розходятся але не треба відчаюватися, аджеш День Народження буває щороку!