Український народ неможливо уявити собі без пісні. Пісня — це душа народу, його славна історія. Але пісень існує чимало. Фольклористи відзначають, що пісенна класика українського народу налічує більше 300 тисяч пісень. Обрядові, ліричні, соціально-побутові, історичні. Особливо цікаву сторінку українського фольклору становлять історичні пісні, які справили на мене велике враження. Читаючи їх, я наче гортав славні сторінки історії нашого великого, волелюбного народу. Улюбленими героями історичних пісень є козаки-запорожці — люди надзвичайної відваги, що мають у серці велику любов до Батьківщини. Немеркнучою славою покрили себе козаки — захисники Батьківщини — славний козак Байда — Дмитро Вишневенький, козак Морозенко, які, не шкодуючи свого життя, мужньо боронили свою Батьківщину від польських, турецьких та татарських загарбників. Обидва вони віддали своє молоде життя за нашу Вітчизну, народ. А "Пісня про Байду" летить через роки і століття, передається із покоління в покоління, і герой її зачищається для нас зразком мужності й відваги, лицарської доблесті й честі.
Багато історичних пісень вибивають славну історію українського народу в боротьбі проти польських панів. Прикладом цього може служити відома українська народна пісня "Ой Морозе, Морозенку", де розповідається про героїчну боротьбу наших козаків під проводом гетьмана Богдана Хмельницького проти панської Польщі. Головною силою у цій кровопролитній війні були козаки та селяни. Інколи союзниками козаків виступали й татари. Але часто траплялося, що колишні союзники переходили на бік поляків, а то й самі чинили грабіжницькі набіги на села й міста України. Козаки, звичайно, карали нападників, але в цих боях гинуло багато козаків. Так трапилось із загоном козаків, який очолював Морозенко.
Бились зранку козаченьки до ночі глухої.
Козаків лягло чимало, а татар — утроє.
Нерівними були сили: у цій кривавій січі був розбитий козачий загін, а самого Морозенка "замучили татари прокляті". Нелюдських тортур завдали Морозенку ці жорстокі варвари. "Вони його не стріляли, і на часті не рубали, тільки з нього, молодого, живцем серце виривали". Загинув славний син землі української. Та пам'ять про нього живе. Сум і туга лине від Савур-могили, де закатували Морозенка кляті вороги. А подвиг його є прикладом самовідданого служіння рідному краю, своїй землі.
Отже, українські народні історичні пісні — це глибока криниця, яка щедро дає нам знання про наш народ, його героїчну і водночас трагічну історію, через віки проносить пам'ять про загиблих героїв, вчить нас бути справжніми патріотами Батьківщини. Хай же ніколи не міліє ця чудесна криниця, даруючи все новим і новим поколінням красиві, чарівні, ніжні українські пісні.
У моєї сестри(або у мого брата) сталося лихо на цій неділі. Усю кімнату затопило після дощу і ніхто не знав, що робити. Але тут наш батько взяв інструменти та покликав всіх на до . Спочатку ми винесли речі, які залишилися сухими або не дуже промокли. Усі стіни були сирими та потрісканими тож за них одразу взявся батько. Ми з сестрою(або братом) вирішили йому д , подавали інструменти, витирали підлогу від води і так далі. Потім мама покликала нас перекусити і сказала продовжити роботу завтра, так як кімната була дуже велика і простора і за один день ми б не змогли упоратися. Наступного ранку ми одразу кинулися допомагати. Батько вже чекав нас і сказав, що потрібно прибрати килим який заважає дібратися до підлоги. Ми до йому це зробити і потім він почав відривати доски, які повністю промокли. Також він попросив нас принести йому лом та молоток у гаражі, що ми одразу і зробили. В гаражі було дуже темно тому ми взяли фонарик та відправилися на пошуки. Це було доволі легко і потім ми вітдали його батьку. Через деякий час він завершив роботу та вирішив, що потрібно поставити нові дощечки. Також не завадило б замінити шпалери, які уже відпадали від стін. Також ми полагодили дах, який став виноватцем цієї халепи. На наступний день у сестри(або брата) уже була новенька кімната і ми усі святкували свою перемогу.
Я надіюсь такий піде?Він не дуже гарний просто я швидко його писала, але якщо ти трохи підправиш під себе то я гадаю, все буде ок.
Містичний замок
Чарівне Закарпаття милує неповторними краєвидами, багатством кольорів та незабутніми панорамами всіх тих, хто приїжджає в гості та живе тут. Одним із найвидатніших місць області є справжній замок Паланок, який захоплює нас своїм силуетом при сході раннього сонечка.
Дивна назва цієї історичної пам'ятки походить від маленького містечка, оточеного полями та ровом з водою, що знаходиться біля підняжжя 68-метрової гори, на якій він і розташований. Говорять, що перша споруда, яка згодом перетворилася у сучасний замок, була збудована білими хорватами в X ст., які проживали тут. Першим володарем міцної фортеці став князь Федір Корятович, який перетворив її у свою резиденцію. Він же викопав величезний колодязь, з якого, за легендою, кожну ніч виє чорт. Навколо споруди ростуть зелені дерева. Вони, наче піднімають догори весь могутній замок, вершини якого доторкаються до блакитного неба.
Споруда має три захисні фортеці, під якими розташовані підвали. Замок оточений глибоким ровом, через який можна пройти по дерев'яному мосту. Передня частина непримітна, з трьома невеличкими вікнами та загадковим порталом, за яким ти опиняєшся в іншому вимірі простору та часу, адже містична атмосфера палацу не залишить байдужим нікого. Багато людей приходять побувати там, подивитись на Мукачеве з висоти.
Сучасний стан цієї історичної пам'ятки плачевний, хоча деякі частини відреставровані. Я надіюся, що знайдуться люди, які зможуть зберегти її і для інших поколінь, адже без минулого нема майбутнього.
Мукачівський замок - один з небагатьох, який поєднав у собі декілька стилів Середньовіччя. Я горджуся тим, що завдяки Паланку про наше Закарпаття говорять навіть за кордом. Тому цінуймо та зберігаймо його!