Ніхто не буде сперечатися з тим, що доброта і чуйність - дуже хороші людські якості. Всім подобається спілкуватися з добрими і чуйними людьми. І навпаки: зі злими і черствими людьми спілкуватися ніхто не хоче, тому зазвичай у них немає друзів. Хто ж захоче дружити зі злим людиною?
А ось якщо людина добра і чуйна, тоді у нього завжди буде багато друзів. Всі будуть любити таку людину. Якщо раптом у нього з'явиться якась проблема, друзі завжди до Тому що добра людина і сам друзів виручав. А ще кажуть, що добрі люди відрізняються міцним здоров'ям, тому що часто посміхаються і не зляться через дрібниці. Так що якщо хочеш бути здоровий і щасливий - будь добрим і чуйним!
Відповідь:.Звуками птах повідомляє, що шукає пару попереджає про
небезпеку і навіть ізольований від свого виду ,він усе одно
співатиме як і його родичі.
2. Деякі пернаті навчилися наслідувати окремі штучні звуки,
вони навіть вміють передавати звуки людської мови ,які звучать
правдоподібно.
3. Учені з’ясували для певних ситуацій той самий птах
використовує різні звукові сигнали, що нагадують сирену.
4. Сучасні пристрої мають допомагати користувачеві вони
правда можуть і нашкодити, але надмірна залежність від них є
небезпечною.
5. Вогнища згасали спалахували жахаючи собою темряву і тоді,
здавалося на яр налетіли якісь фантастичні чорні птахи ,які
кружляють над ним махаючи велетенськими крилами і все
намагаються викрасти ті вогні.
Пояснення:
Веселка
Теплим вересневим днем ми з друзями йшли до лісу . Сонечко гаряче припікало . Блакитне небо було чисте і прозоре .Жовто-багряне листя весело шелестіло від подиху вітру . Сонячні промінчики падали на листя , створюючи атмосферу свята .
Дощів вже довго не було , земля пересохла та потріскалася , а тому грибів ми не знайшли , хоч шукали дуже старанно і не помітили , як за лісом причаїлась небезпека .
Налетів страшний вихор , дерева захиталися і сліпучо-вогняна блискавка розпинала хмари .Ми зовсім розгубилися , бо додому було далеко , а залишатися дуже небезпечно.
Вітер шаленів , дощ лив як з відра . Здавалось , що осінній грозі не буде кінця.
Нарешті вітер вгамувався , дощ знесилився і перестав . Ми промокли до нитки , але було радісно йти по розмоклій землі , хоч кошики були пустими .
Ось уже й закінчився ліс , але один із друзів запропонував повернутися і ще погуляти в лісовому хороводі , який створили дерева , сплітаючи гілки .Ми схвалили його пропозицію і все далі й далі входили в гущавину лісу.
Небо знову стало чистим і прозорим та ось за деревами ми помітили різнокольорову смужку , яка виблискувала на сонці своїми барвами .
Піднявши голови в небо всі побачили веселку , але були дуже здивовані . Адже ця різно-кольорова смужка була дуже низько над землею і здавалось , якщо піднімеш руки вверх , то торкнешся цього різно-барвного дива !
Веселка так вигравала кольорами , що засліплювала очі . Незабаром вона зникла. Але спогади про цю ні з чим незрівняну красу назавжди залишилась в нашій пам"яті ...