Двимgn RHHOP 90
1. Укажіть означено-особові речення: 1 б.
шgos eн Rпоn оrоdаy А es-онервно
а) Неси ж мене, коню, по чистому полю, як вихор, що тут гуляє. (І. Франко)
б) Молюся, знову уповаю, і знову сльози виливаю, і думу тяжкую мою німим
стінам передаю. (Т. Шевченко) asm втіn оnоара
в) А там я поселю крилату, лелечу, клекiтну сім'ю. (Д. Павличко)
2. Укажіть неозначено-особові речення: 1 б.
-oнeнensis
түр оронRHoes inoxes
а) І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій не забудьте пом'янути незлим
тихим словом, (Т. Шевченко)
АттNK Nnsoмegion
веоосоо
б) Усю худобу, звичайно пасли на луках, на полях чи в лісах. (О. Воропай)
в) Спочатку наносять воском деталі орнаменту. (Р. Кобальчинська)
3. Укажіть безособові речення: 1 б.
No 8
а) з усіх садів пахло нагрітою на сонці корою дерев, набубнявілими
бруньками.
(Є. Гуцало)
DH999 XNHOUDOHOO ANS STN
18 STNYORE
Е В 8
б) Данилові можна перебрести, а Кузьці треба оббігати кружка, по сухому.
(Григір Тютюнник)
an
ЕННО
в) Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...