В природі є нескінченная кількість природних явищ. Деякі з них ми бачимо чи що не щодня, але деякі доволі рідко, що вкликають багато захоплення та емоцій в кожного. Часто під час зливи ми чуємо як гримить вгорі та пробирає до мурашок по шкірі. Зазвичай, грім супроводується яскравою блискавкою в небі, що багатьох дуже лякає. Але виглядає це дійсно дуже вражаюче. Хоч це явище доволі звичне для людей, та все одно воно викликає багато захоплення. Також шарова блискавка дуже незвичайне природне явище, яке виглядає дуже незвично та бачимо ми його дуже рідко. За своє життя, можливо хтось так ніколи її і не побачить. Така блискавкак це форма електричного розряду в формі кулі, радіусом в декілька сантиметрів, що іноді видає звук, подібний до шипіння. Кульова блискавка зазвичай з'являється в грозову, штормову погоду. Це, звісно дуже небезпечне явище та не зважаючи на це, воно дуже чаруюче.
Яка пречудова весна!
Чисте небо, море блакиті, м’яке сонячне світло, перша зелень
на деревах. Та майже прозора зелень чомусь хвилює Івана, він
дивуючись дивився й дивився б на неї. Дерева, ще недавно
похмурі й кострубаті, стали м’які, вони схожі на хмари світло-зеленого диму, що здійметься дороги.
Коло Будинку Творчості Іван спустився по кручі донизу
й неначе опинився на безлюдному острові. Хіба що рівний
постійний гуркіт автомашин нагадував про те, що цей острів
звідусюди оточенний містом. Він ішов усе далі й далі по кручі,
машинний гул ставав тихіший проте не пропадав. Та про нього
можна забути, не згадувати, бо тут таки є справді царство природи.
Підсвічене промінням, ясно сяяло молодесенька листя
на гіллі й звідусюди линув щебет пташок. Пташинні пісні
неначебто відкривали йому щось у його єстві якусь не ясну
глибину журливий щем. І він хотів щоб так тривало довго.
Приємно було думати про те, що не всі відчуття вже знайомі
йому, як і не всі відтінки старих відчуттів. А тому-то очевидно,
він ще не розвивається не пізнав цей світ і самого себе до кінця…
У все навколо: пташині голоси, сяяння молодого листя,
підбадьорлива свіжість квітневого повітря відкривались
перед хлопцем по-новому. Відкривались водночас не
втрачаючи своєї таємниці своєї споконвічники загадки. І Іван
думав, що либонь ніхто невзмозі проникнути в
найсокровеніші тайники природи. Йдучи поміж тихих
дерев на дніпровській кручі, бачачи віддалік за гіллям
неабиякої синяви річку могутній плин її води, хлопець немов
зазирав не тільки у весняну душу природи, а й у свою
весняну душу, в якій так само відбивалися зміни.
людина й тварина це дуже цікаві істоти які дужі схожі своїм життям але в той же час вони різні люди шукають їжу та тварини люди роблять собі хати й тварини теж роблять та ще й ладно це тварини вчать та остерігають своїх дітей як люди