Завдання з текстом(укр мова) -Напишіть тему і головну думку твору
-Напишіть план
-Про які особливості місцевості йдеться в тексті? Що, на вашу думку,
можна вважати головною, а що — другорядною інформацією?
Сам текст
Ми з вами вирушаємо на лоно заповідного степу. Від річки Грузький Єланчик підіймаємося на рівнинне плато. Навкруги буяє море степових трав.
З могили - підвищення в центральній частині плато відкривається дивовижний краєвид заповідного степу. Та не безмежний він: на обрії видно оброблені поля. А тут — первозданна природа.
Живим сріблом виблискують зміясті вигини річечки в смарагдовій облямівці очеретів. По схилах котяться зелені хвилі степових трав.
Територія Українського державного степового заповідника, до якого входять Кам’яні Могили, це дуже своєрідний та оригінальний куточок природи південно-східної частини України. Тут над хвилястою степовою рівниною височать конуси громаддя сірих скель справжнісінька мініатюрна гірська країна серед приазовських просторів. Два пасма горбів здіймаються на сто метрів над рівниною степу й на триста — над рівнем моря. Це височать окремі виступи кристалічних порід Маріупольсько-Бердянського узвишшя, яке входить у захований під поверхнею землі Приазовський масив Українського кристалічного щита. Здавна ці природні гранітні нагромадження називали могилами: Токмак-могила, Бельмак-могила… Розкидані на просторах приморського степу, вопи нагадують степові кургани. Серед багатьох гранітних виходів Приазов’я в наш час добре збереглися лише Кам’яні Могили.
На узвишшях ростуть рідкісні наскельні рослини, зокрема аж вісім видів папоротей. Папороті, звичайно, ростуть і в інших місцях, а от є представники флори, які виростають лише серед цих кам’яних брил і не трапляються більше ніде. Отож пнемося на сірі гранітні скелі в пошуках рослини надзвичайно рідкісної не тільки для України, але й цілого світу. Це деревій голий.
Ось поміж сірих каменів сяйнуло ніжною жовтизною тендітних кошичків суцвіття рідкісного деревію. Неповторна мить!
Сідаємо на розігріті сонцем чорно-сірі гранітні камені, вкриті природною мозаїкою різнобарвних лишайників. Перед очима грандіозна картина фантастичного нагромадження скель. Ми вирушаємо далі на пошуки другого рослинного дива Кам’яних Могил. Знову піднімаємося гранітними сходами природних пірамід. Уже здалеку можна побачити, як просто з розщелини, наповненої дрібноземом, здіймається струнка, до півметра заввишки волошка з багатьма суцвіттями-кошичками. Ці кошички виграють на сонці. Квіти мають ніжно-рожеве забарвлення. Ця волошка відома лише завдяки заповідникові Кам’яні Могили, бо більше ніде у світі не росте.
Нарешті піднімаємось узгір'ям на вершину гранітного хребта. Зорові відкриваються нові й нові прояви краси та оригінальності тутешньої природи. У крихітному куточку Приазовського узвишшя збереглися рідкісні рослини тому, що в заглибинах і ущелинах гранітних скель збираються дощові та снігові води. Тут справжня майстерня богині Флори! Обминув цю майстерню льодовик, що за останні мільйон років кілька разів насувався на південні степи, але до Приазовської височини так і не дістався. Тому й залишилися живими зелені свідки давніх часів (З дипломної роботи Т. Черненко).
Но больше всего люблю ходит на рыбалку. Я хожу не один, а с папой. Иногда к нам присоединяются два моих друга. Всегда с нетерпение жду, когда папа освободится от домашних дел и скажет: "Давай завтра сходим на рыбалку". В это лето я хочу пойти ловить рыбу в другое место. Говорят, что там лов лучше. Мы никогда не возвращаемся пустыми. В этот раз тоже должно повезти. Ещё я очень хочу съездить на море, позагарать на пляже и сходить на рыбалку. Я c нетерпением жду самой лучшей поры года!