З радістю в душі і усмішкою на своєму дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.
Я пишаюся і горджуся своїми батьками, своєму бабусею, своїм молодшим братом.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене, до мого брата, до моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, від своєї дорогесенької мами –я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які є зараз у моєї мами.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій, взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо на ногах і впевнені у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками, своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я буду берегти, як свою зіницю ока.
Як стати розумнішим?. Інтелектуальна гра «Дебати» давно прижилася в нашій школі. Грають у цю гру від найменшого віку (маю на увазі п'ятикласників) до випускників. Теми для дебатів вибирають відповідного до віку. Дебати — це вміння сперечатися, спираючись на знання та факти. І виявилося, що успішними в. цій грі можуть бути не тільки «хорошисти», а й «середнячки». Бо головне у цій грі — думати. І думати швидко. Наступний момент — продемонструвати свою ерудицію та вміння говорити. Говорити слід переконливо,, артистично, правильно будуючи речення. Гра полягає у відстоюванні певної думки або ж запереченні її. У багатьох країнах світу використовують цю гру саме для розвитку мислення, мовлення, а також інтелекту.Тож я вас усіх закликаю, аби ви створювали у своїх школах команди та брали участь у «Дебатах», відстоювали свою позицію, вчилися цікаво й дотепно висловлюватися і створювали приємність учителям. Чим? А таким, наприклад: відповідаєте на уроці на просте питання й починаєте відповідь так: «Я вважаю, по-перше... по-друге». Крім того, слід навчитися працювати з додатковою літературою, з газетами. Повірте, вам буде приємно та й в навчанні вам стане легше. Бажаю успіху. Подумайте!
Число сім здавна вважалось магічним. Сім днів був потоп. Кожна з семи планет мала свій день. Яку ж роль відіграє сім у фразеологізмі «сім п’ятниць на тиждень»? Колись п’ятниця, а не неділя, була святковим днем, днем відпочинку від тяжкої селянської праці. Так було, коли наші пращури слов’яни ще не знали християнства. Щоп’ятниці відбувалися ярмарки в селах, і саме в ці дні люди купували, продавали, позичали гроші ї сплачували борги. Отже, той, хто кожен день вважає п’ятницею, - людина несерйозна, непрацьовита. Усі думки в неї крутяться навколо розваг. «У нього сім п’ятниць на тиждень» - так зараз говорять про людину, що часто змінює свої погляди, не має ні про що сталої думки.
Моя сім’я – найкращий скарб
З радістю в душі і усмішкою на своєму дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.
Я пишаюся і горджуся своїми батьками, своєму бабусею, своїм молодшим братом.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене, до мого брата, до моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, від своєї дорогесенької мами –я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які є зараз у моєї мами.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій, взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо на ногах і впевнені у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками, своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я буду берегти, як свою зіницю ока.