Білочка невеличке звірятко, яке живе у лісах та парках.
В неї руденька пухнаста шубка.Вона навесні стає майже сірою, бо білка линяє. На вушках, що постійно стирчать угору, кисточки. Пухнастий хвостик, що допомагає у стрибанні, піднятий догори. Оченята кориченеві та блискучі.
Це дике звірятко спритно перебирається деревами аж до верхівок та прудко стрибає, керуючи хвостиком, мов кермом.
Коли постукати горіхом по горіху, то білочка здаля почує і прискаче, щоб взяти їх. Іноді навіть з рук людини. Коли їсть, то тримає їжу передніми лапками.
Гарне та доброзичливе звірятко - білочка. За нею цікаво гати.
На мій погляд, батько й ненька – це найголовніші люди у нашому житті. Вони дали нам життя. Вони до нам стати тією людиною, якою ми є. Я вважаю, що той, хто не шанує своїх батька і неньку, не шанує інших, не буде гарною та вихованою людиною. Наші батьки – це те, що повинно бути у нашому серці завжди, де б ми не були. Я хочу сказати, що ми повинні їх поважати й шанувати тільки за те, що вони зробили для нас. Адже батьки не можуть бути поганими та не піклуватися про майбутнє своєї дитини. Батьки допомагають нам створювати свою думку, мріяти про майбутнє і робити мрії здійсненними. Батьки – наче порт для корабля. Вони зможуть порадити, до врятувати, а потім відправити до нових випробувань, до нових мрій, до нових успіхів, до майбутнього…