Пропоную скласти такий діалог-обговорення музичних новинок з товаришем:
- Привіт, Сергію! Я бачу, ти в навушниках. Що зараз слухаєш?
- Привіт, Артеме! Новий альбом гурту "Бумбокс".
- І як тобі?
- Дуже подобається. Я взагалі люблю цей гурт.
- А яка твоя улюблена пісня?
- "Люди". Там співається про те, що ми стаємо людьми тільки тоді, як дуже сильно любимо. А що ти слухаєш з українського?
- Я дуже люблю слухати "The Hardkiss". До речі, у них вийшла нова пісня під назвою "Журавлі".
- Круто, але я ще не встиг послухати нову пісню. Скинеш мені її, щоб я не забув?
- Так, звичайно. До зустрічі!
- Бувай!
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності».
Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.