М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Добрі люди До ТЬ .Умоляю на колінах 1.Складним є речення

А . Звучить рідна мелодія, з юності відома мені.

Б . Посріблені ліси окутались тінню, а небосхил горить і віти золотить.

В .У полі, між козацькими могилами, мій Дон Кіхот шукає вітряка.

Г Вечір, гаптований золотом, приходить на зміну дню.

2.Замість коми краще поставити тире в реченні

А. Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я зможу і з людьми.

Б. Дмухнув вітер понад ставом, і сліду не стало.

В. Мабуть, ніде в світі немає таких пісень, і вже тільки заради них варто народитися в цьому краї.

Г .А над нами гуде дзвін, і вище нього летять лелеки.

3.Перед сполучником і кома не ставиться між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено) у рядку

А Зжаті стебла господиня клала навхрест і вони лежали до закінчення жнив.

Б За татарським бродом з червоного маку народжується місяць і коло козацької могили висікається старий вітряк.

В Куди в селі сходяться всі стежки і де можна почути всі новини, найнеймовірніші чутки?

Г Пройшовся березень з підсніжником на шапці над татарським бродом і під його ходою вибухнули криги.

4.Чергування явищ виражають частини складносурядного речення у рядку

А Вітер напинає вітрило, а вдалині височіють вітряки, повернувши крила вітрові назустріч.

Б За кілька днів Петро викликав Тараса, і вони перепливли на більшу Хортицю в байрак.

В Зібралася до кошового січова старшина, і тут розповів Тарас про свої пригоди.

Г То вітерець дихне, то коник в житі засюрчить.

5.Виділений сполучник сурядності виражає смислові зв’язки послідовності дій у складносурядному реченні у рядку

А Вистрілили обидві гармати, та це татар не спинило.

Б Перехрестився Тарас, дав знак булавою, та військо рушило з місця.

В Від щирої мови Бідолаха заснув, та Тарас не спав уже до ранку.

Г Хліба було доволі, та пашні для худоби було мало.

6.Між частинами складносурядного речення треба поставити кому в рядку (розділові знаки пропущено)

А Тихо скрипнула половиця і на порозі з’явилася незнайома постать.

Б Серед ночі море плаче й темрява тремтить.

В І розійдуться тумани і на світі буде ясно.

Г Війнув вітер і золоте листя вже на землі.

7.Одна з частин складносурядного речення є умовно простим односкладним реченням у рядку

А Минуло два тижні, а вже готові до походу в море півсотні добрих чайок.

Б У ХІХ столітті дослідники намагалися здійснити походи в чорні підземні нетрі, проте загроза обвалу щоразу зупиняла їх на шляху до незвіданого.

В Підійте сонце високо, а Тарас ще спить.

Г Ранку ще не було тут, у темній кімнаті, але там, поза кімнатою, надворі, він уже був.

8.Виділене сполучне слово є додатком у реченні

А Небо і земля вкривалися позолотою, яка перетворювалася на ясну блакить.

Б Прочани підійшли до Лаври, до якої сходилися люди з усієї України.

В Ти п’єш із чистої криниці, яку ми щирістю зовем.

Г Хмельницький зберігав рівновагу й спокій, які приховували його наміри.

9.Складнопідрядним із означальною частиною є речення

А Горять ліси… Як жаль, що лиш ліси перед зимою вміють ще горіти.

Б Хто не жив посеред бурі, не збагне журби безсилля.

В Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Г Покличе прапор нас у руках палких борців, що прийдуть згодом.

10.Складнопідрядним зі з’ясувальною частиною є речення

А Перед хатою, де я колись ходив, зацвів для матері осінній пізній сонях.

Б Просто я дивлюсь телесеанс, де лебеді кружляють у блакиті.

В Всю довгу зиму птиці пам’ятали, де рідні гнізда восени лишали.

Г Спочивав я на галявині, де в столітній славі дуб здіймався в небеса.

11.Сполучники від сполучних слів відрізняються тим, що

А лише з’єднують підрядні частини з головною, але не є членами речення і не відповідають на питання

Б сполучники приєднують головну частину до підрядної, а сполучні слова приєднують підрядну частину до головної

В сполучники вживаються у складі підрядної частини, а сполучні слова – у складі головної частини.

👇
Ответ:
Miralis11
Miralis11
21.04.2023

Даня лох

Объяснение:

4,6(74 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
AliceКрошка
AliceКрошка
21.04.2023
Серед визначних людей, якими Україна може гордитися і які достойно представляють нашу країну на світовому рівні, - постать Архипа Івановича Куїнджі.Прийнято вважати його російським живописцем, але перш за все він художник український. Куїнджі родом з України, виріс у її приморських степах, гордився, що Україна - його земля, писав здебільшого про Україну,що й принесло йому визнання і славу, і всі його всесвітньо відомі полотна, присвячені природі України, зокрема, "Українська ніч" і "Місячна ніч на Дніпрі" - дух України, її краса і чари, тому ми з впевненістю можемо назвати Архипа Куїнджі українським художником. Сергій Іванович Васильківський (* 7 (19) жовтня 1854, Ізюм — 8 жовтня 1917) — український живописець, пейзажист.
Сергій Іванович Васильківський народився 7 жовтня 1854 року у мальовничому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. Середовище і оточення, в якому зростав майбутній художник на Слобожанщині, було особливо благодатним для формування його творчої особистості. Його дід- чумак, який походив з козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати — любов до народних пісень і фольклору.

Високо цінуючи творчу незалежність, Васильківський не зв'язував себе членством у якомусь одному об'єднанні і представляв роботи на виставки різних товариств Петербурга, Харкова, Києва. Від Академії Васильківський відійшов.
У 1900 р. організував у Харкові першу персональну виставку (120 творів). Усвідомлюючи суспільну роль мистецтва, брав участь у різних акціях — ініціював і очолив оздоблення будинку Полтавського земства (1901—1906, за участю Миколи Самокиша, М. Ткаченка, М. Беркоса, М. Уварова); разом з Самокишем видав альбом «З української старовини» (1900, російською мовою, перевиданий виданням «Мистецтво» у 1991 р. українською мовою) та «Мотиви українського орнаменту» (1912); був серед організаторів художнього училища у Харкові (1912). З метою збору матеріалів до альбому і розписів будинку земства у 1890—1900 рр. об'їздив Україну, побував на Кубані.
Для Полтавського земського будинку Васильківський виконав три великоформатні композиції, в яких постав історичний образ Полтавщини у характерних сюжетах: «Козак Голота», «Чумацький ромоданівський шлях», «Вибори полковника Мартина Пушкаря» (загинули разом з будинком під час німецької окупації в роки війни).Іван Степанович Марчук (* 12 травня 1936, с. Москалівка, Лановецький район, Тернопільська область) — український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя.
2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph».

2006 року Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.

Ім’я Івана Марчука та його роботи закарбувалися в історії українського мистецтва давно і надовго. Втім, визнанню передували тривалі депресіїі та заборонені виставки. Рятувало лише бажання мріяти та творити.
До 1988 року творчість Івана Марчука не була офіційно визнана Спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки у 1979 і 1980 роках у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.
4,6(54 оценок)
Ответ:
masloshick
masloshick
21.04.2023
Серед визначних людей, якими Україна може гордитися і які достойно представляють нашу країну на світовому рівні, - постать Архипа Івановича Куїнджі.Прийнято вважати його російським живописцем, але перш за все він художник український. Куїнджі родом з України, виріс у її приморських степах, гордився, що Україна - його земля, писав здебільшого про Україну,що й принесло йому визнання і славу, і всі його всесвітньо відомі полотна, присвячені природі України, зокрема, "Українська ніч" і "Місячна ніч на Дніпрі" - дух України, її краса і чари, тому ми з впевненістю можемо назвати Архипа Куїнджі українським художником. Сергій Іванович Васильківський (* 7 (19) жовтня 1854, Ізюм — 8 жовтня 1917) — український живописець, пейзажист.
Сергій Іванович Васильківський народився 7 жовтня 1854 року у мальовничому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. Середовище і оточення, в якому зростав майбутній художник на Слобожанщині, було особливо благодатним для формування його творчої особистості. Його дід- чумак, який походив з козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати — любов до народних пісень і фольклору.

Високо цінуючи творчу незалежність, Васильківський не зв'язував себе членством у якомусь одному об'єднанні і представляв роботи на виставки різних товариств Петербурга, Харкова, Києва. Від Академії Васильківський відійшов.
У 1900 р. організував у Харкові першу персональну виставку (120 творів). Усвідомлюючи суспільну роль мистецтва, брав участь у різних акціях — ініціював і очолив оздоблення будинку Полтавського земства (1901—1906, за участю Миколи Самокиша, М. Ткаченка, М. Беркоса, М. Уварова); разом з Самокишем видав альбом «З української старовини» (1900, російською мовою, перевиданий виданням «Мистецтво» у 1991 р. українською мовою) та «Мотиви українського орнаменту» (1912); був серед організаторів художнього училища у Харкові (1912). З метою збору матеріалів до альбому і розписів будинку земства у 1890—1900 рр. об'їздив Україну, побував на Кубані.
Для Полтавського земського будинку Васильківський виконав три великоформатні композиції, в яких постав історичний образ Полтавщини у характерних сюжетах: «Козак Голота», «Чумацький ромоданівський шлях», «Вибори полковника Мартина Пушкаря» (загинули разом з будинком під час німецької окупації в роки війни).Іван Степанович Марчук (* 12 травня 1936, с. Москалівка, Лановецький район, Тернопільська область) — український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя.
2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph».

2006 року Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.

Ім’я Івана Марчука та його роботи закарбувалися в історії українського мистецтва давно і надовго. Втім, визнанню передували тривалі депресіїі та заборонені виставки. Рятувало лише бажання мріяти та творити.
До 1988 року творчість Івана Марчука не була офіційно визнана Спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки у 1979 і 1980 роках у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.
4,5(13 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ