Півде́нна Коре́я офіційна назва — Респу́бліка Коре́я техан мінґук, «Велика країна народу хан») — країна у Східній Азії, розташована у південній частині Корейського півострова[3] і межує на півночі з Північною Кореєю.На сході омивається Східним морем (Японським морем), на заході — Жовтим, на півдні — Східно-Китайським морем. Володіє декількома десятками островів, найбільші з яких — Чеджудо, Чедо і Коджедо. Розташована в помірному поясі на переважно гірській місцевості.
Назва «Корея» походить від Когурьо, яка свого часу була однією з великих держав у Східній Азії,[4][5][6][7] і панувала за правління Квангетхо над більшою частиною Корейського півострова, Маньчжурії, частинами Далекого Сходу Росії[8] та Внутрішньої Монголії[9]. Її столиця, Сеул — важливе світове місто[10], в районі якого проживає половина 51 мільйонного населення Південної Кореї, що робить його 4-ю за величиною міською агломерацією у світі[11].
Картина «Запорожець» Антона Монастирського: опис зовнішності козака-запорожця
Коли я розглядаю репродукцію картини А. Монастирського «Запорожець», мене переповнюють піднесені, патріотичні почуття, наче я дивлюся в саме обличчя України. Сильний, мужній козак, якого зобразив автор, є уособленням справжнього борця за волю народу. З першого погляду зрозуміло, що цей хоробрий чоловік пережив багато боїв. Про це свідчать його похмурі очі, густі навислі брови, довгі вуса, смагляве, обвітрене обличчя зі зморшками та міцна постава.
Розумний погляд, спрямований перед собою, сповнений роздумами про долю рідної Батьківщини. Саме так виглядає справжній козак: оселедець на голові, орлиний ніс із горбиком, сильні руки, що тримають шаблю. Вбрання цього вольового чоловіка просторе й зручне: біла сорочка, темно-коричнева кирея, жупан, широкий пояс, штани-шаровари.
Картину «Запорожець» зображено насиченими фарбами. Переважним кольором є червоний, який є символом непокірності та боротьби. Така колірна гама підкреслює глибину й складність роздумів героя картини.
Вочевидь, козак-запорожець був безпосереднім учасником видатних подій з історії українського народу, захищаючи рідну землю від ляхів та басурманів. Ця людина бачила все: і біль поразки, і радість перемоги. Її неможливо злякати нічим, адже вона неодноразово дивилася в обличчя смерті. Напевно, за свій вік козак поховав багато загиблих у боях побратимів та й сам без вагань готовий віддати життя за краще майбутнє свого народу, його волю та добробут.