- Доброго дня, Вікторе Васильовичу! (ім*я та побатьк..можеш своє написати)
- Доброго дня,Миколо! Давно не бачились!
- Так-так, пройшло вже 10 років, від закінчення школи.
- Як в тебе справи в житті? Добився своєї мети?
- Справи дуже добре! Так я поступив у вищий навчальний заклад, як і хотів, буду старатись стати юристом.
- Оо, це хороша професія, удачі тобі і надал А як у вас справи? Як ваше здоров*я?
-В мене все добре, вот вийшов вже на пенсію! А здоров*я не дуже, трохи важко ходити, і серце інколи болить.
-Знаєте, Вікторе Васильовичу, колись ви мені сказали хороші слова: " Щоб добитись своєї мети, потрібно вірити і йти в перед", я їх запам*ятав на все життя, і вони допомагають мені вірити в себе та свої сили!
- Молодець, Миколо! Успіхів тобі в житті, та досягнення своєї мети!
- Дякую, Вам теж всього найкращого, та міцного здоров*я! До побачення!
- До побачення, надіюсь що ще колись зустрінемось!
Вчитель: Ганно,доброго дня. Ти мене пам` ятаєш?
Ганна: Марина Василівна? Хіба це ви?
Вчитель:Так, постаріла мабуть? Ти тепер у банку працюэш?
Ганна: Так,вже 10 років тут.
Вчитель: Розкажи, що в тебе змінилось в житті?
Ганна: Я вийшла заміж,народила двох дітей. Нещодавно приїхала з Польші. У мене там брат живе,їздила в гості. А ви як?Чому прийшли до банку?
Вчитель: Донька моя заміж виходить,потрібні гроші на весілля. Пришла брати кредит.
Ганна: Та ви що? Я позичу стільки,скільки треба.
Вчитель: Дякую,Ганно. Хай щастить тобі. А я піду до дому,треба ще обід готувати.
Марина Василівна пішла до дому, а Ганна ніяк не могла повірити,що зустріла таку рідну людину.