Чим славиться наш край – так це своєю природою. Вона єдина і неповторна у всьому світі. Тільки у нас ростуть могутні дуби і ніжні берізки, густі ялини й широколисті клени. Яскраві квіти, духмяні трави, розкішні галявини і столітні ліси – все це неоціненний дар матінки-землі, яка так щедро обдарувала наш край. Нашим завданням залишається тільки берегти цю розкіш. Нашу місцевість знають і люблять не тільки люди, які тут проживають. Вона відома далеко за просторами держави. І все це завдяки невимовної місцевій природі. Тутешні річки так і закликають в теплу літню пору скупатися в блакитній воді.
Взимку ж, тут прийнято рибалити. Улов завжди приємно радує рибалок. Вони ніколи не повертаються додому з порожніми руками. Окремої уваги заслуговують лісу. Деяким з них вже більше століття. Ряд дерев і квітів занесений в Червону книгу, що є доказом унікальності і багатства нашої природи. Прогулюючись по квітучих полянкам і тінистих лісових доріжках, відчуваєш себе лісовою мавкою, яка керує всіма рослинами. Взимку тут можна зустріти дванадцять братів-місяців, які гріються біля багаття. Звичайно ж, це казка, але саме такі думки і мрії навіває навколишня природа. Той, хто жодного разу не був в горах мого краю, той ніколи не зможе гідно оцінити всю величність і красу його природи. Саме гори стали тим символом, який робить всю природу королевою, могутньою силою буття. Перебуваючи в горах, неволею замислюєшся про свою безпорадність перед цією силою, відчуваєш, наскільки людина нікчемний перед могутністю гірських вершин і схилів. Природа рідного краю вимагає дбайливого до неї ставлення, вона вселяє в нас сили, спонукає до чогось нового і незвіданого. Вона велична і прекрасна настільки, наскільки це можливо.
1. Може, вийшла русалонька матері шукати, а може, жде козаченька, щоб залоскотати. 2. Отже, багато чого їм невідомо . 3. У статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови. 4. Погодою у нас на сінокосі, казали, щось років з півтораста завідувала ворона . 5. На щастя, дитина скоро заспокоїлась і затихла . 6. Повертатися додому нам, по-перше, пізно, а по-друге, небезпечно 7. Дядько Роман, певна річ, тільки вдавав, що нікого не помітив.
Нашу місцевість знають і люблять не тільки люди, які тут проживають. Вона відома далеко за просторами держави. І все це завдяки невимовної місцевій природі. Тутешні річки так і закликають в теплу літню пору скупатися в блакитній воді.
Взимку ж, тут прийнято рибалити. Улов завжди приємно радує рибалок. Вони ніколи не повертаються додому з порожніми руками.
Окремої уваги заслуговують лісу. Деяким з них вже більше століття. Ряд дерев і квітів занесений в Червону книгу, що є доказом унікальності і багатства нашої природи. Прогулюючись по квітучих полянкам і тінистих лісових доріжках, відчуваєш себе лісовою мавкою, яка керує всіма рослинами. Взимку тут можна зустріти дванадцять братів-місяців, які гріються біля багаття. Звичайно ж, це казка, але саме такі думки і мрії навіває навколишня природа.
Той, хто жодного разу не був в горах мого краю, той ніколи не зможе гідно оцінити всю величність і красу його природи. Саме гори стали тим символом, який робить всю природу королевою, могутньою силою буття. Перебуваючи в горах, неволею замислюєшся про свою безпорадність перед цією силою, відчуваєш, наскільки людина нікчемний перед могутністю гірських вершин і схилів.
Природа рідного краю вимагає дбайливого до неї ставлення, вона вселяє в нас сили, спонукає до чогось нового і незвіданого. Вона велична і прекрасна настільки, наскільки це можливо.