У кожного з нас є своя мрія. Хтось хоче мати новий автомобіль, а хтось новий телефон. Але це власне для мене, не є чимось радісним. Моя заповітна мрія- це поїхати в Німечину, побачити чудову архітектуру міста, пам'ятки народу та дізнатися їхні традиції. Пока я навчаюся, їхати в Німечину немає часу та сенсу. Але країну можна побачити не лише побачивши все на власні очі, а через книгу. Там все змальовано! Все що я хочу побачити! Незважаючи ні на що, я йду у мою рідну бібліотеку, та беру чудову книгу "Про життя та побут у Німечині" Пирйшла додому і тихенько сіла у куточку, читати книгу. Так цікаво поринати у чарівну розповідь традицій невідомого мені народу. Я так читала, що й не замітила як заснула. Дивна архітектура. А вулиці начебто покинуто людьми вже давно-давно... Ох! Я бачу тисячі будиночків, і всі такі різні. Це напевно село. Ні, це окраїна великої столиці Берлін. Чисельні хмарочоси видніється далеко-далеко в тумані. Краса! І ось я прокинулася. Моя мрія збулася, я побачила Берлін. Тепер можна щасливо жити!
Родина - це найцінніше, що в нас є. Я пишаюся своїми батьками, бо вони змогли виховати в мені справжню людину. Ще прищеплині з дитинства моральні цінності, допомагають мені зараз приймати правильні рішення. Якщо в мене виникають проблему стосовно будь-чого, то я завжди могу порадитися з батьками, я знаю, що завжди захищена дорослими, тому впевнена в собі й легко можу зробити правильний, усвідомлений, націлений на успіх вибір. Але якщо замислитися над цим питанням, то помітиш, що не всі мають родину та не в кожного є та необхідна підтримка, що допомагає жити. Це дуже сумно, але я вважаю, що люди, які виховані батьками, повинні цінувати їх, та допомагати їншим. В такому разі, взаємодо необхідна, адже кожен повинен почуватися захищеним і потрібним
б) розщебетатися, цілісний
Объяснение: