що вечора
чим-би то
без перестанку
казна-при кому
Севастополь
Певністю
Страйком
Стаєнь
волиньський
навмисне
галуззя
пригірок
де-інде
яєчня
тратьте
жаданий
заїка
трясця
положення
Галичина
дит-ясла
хворостняк
Василева
Поздовжній
Чилі
Башкир
Вітамін
П'ятеро
нізвідкіля
кипяток
марево
рюкзак
всюдихід
промені
запічок
бурячиння
міні-футбол
конуса
тістечко
аніскільки
асфальта
траєкторія
важко-атлет
мавпячий
козеріг
стерати
трьох
увертюра
навскоси
немов- би то
голланський
нічий
попід віконню
численний
умисний
згаслий
військомат
кігті
празький
блаженний
студенцький
Кужченко
Торішній
Нижчий
ллється
бряжчати
театр-студія
киприот
навпаки
до ладу
незчутися
мнесся
на бігу
чимдуж
білосніжно
без відома
святкуїмо
коротший
до речі
замерзлі
аби який
де в кого
закона
попереду
радекуліт
пів абрикоса
скипидар
Маланчин
товстелезний
цвірінкати
будка
гравюра
призидія
манікюр
інтерв'ю
Перун
ні до чого
кучерявий
жень-шень
лікарь
роз”єднати
тьмяний
ларьок
дзвякнути
у книзьці
роздоріж
кювет
напередодні
пшеничьний
стань
скнара
громадський
молодецство
сердешний
затишшя
пестливий
неволити
мудрісттю
стежечка
гіганські
боримося
електронний
тільки-но
нелегкий
в”їзжений
будь ласка
з-поза
запрограмований
у стократ
п”ятьсот
левиний
опрацьований
межирічя
передовсім
бджоляром
прозаїчний
незвіданність
туристський
з дня-на-день
споконвіку
зжати
жовтодзьобий
світлозелений
невичерпний
їжджу
монастир
ткатство
випускний
сонячник
гачечок
мармур
коровай
варязький
яхт-клуб
трудодень
півобличчя
піщаний
кріпаччина
пів-яблука
ворожий
пісний
прем”єр-міністр
глухо-німий
блок-схема
тревога
знісся
декада
шалений
Привіт!
-Привіт!
-Ти рано ходиш на цю спорт майданчик?
-Так, а ти?
-Тільки сьогодні перший раз прийшов!
-Зрозуміло, ну це добре що ти зважився, тут ми зможемо знайомитися з іншими людьми, займатися спортом, підтримувати себе в спортивній формі, а також развлекаться.
-Це якраз те що мені потрібен, адже у себе біля будинку коли я приходжу з мене сміються
-Не звертайте уваги, люди заздрісні, приходь сюди завжди, тобі тут будуть рад мені дуже приємно
-Ну тоді до завтра. я буду чекати тебе -Добре, я обов'язково прийду, бувай!
-Бувай!
Так, Батьківщину не вибирають… Вона дається тобі один раз, і вона завжди З тобою, від самого народження, від першої маминої колискової до останнього судомного подиху.
Рідна земля, як мати, — годує, ростить, милує та пестить. Ти всотуєш її чисте свіже повітря, купаєшся в прозорих озерах, бігаєш квітучими луками, навіть не замислюючись над тим, чому все це — тобі, сприймаючи всю цю красу і неосяжне багатство як належне. Але можуть прийти і скрутні роки. Тоді всі поневіряння Батьківщини стають твоїми. Скільки поколінь українців зазнали страшного горя, принесеного війнами! Скільки наших співвітчизників загинуло або замордовано! Скільки патріотів віддавали свої життя, здоров’я, приносили в жертву особисте щастя заради святої мети — свободи та процвітання нашої Вітчизни. Вони гинули в битвах із татарами або в турецькій неволі, вмирали в царських казематах і засланнях, конали за кордоном, назавжди відірвані від рідного дому. Та найголовнішим залишалося: що стане з Україною? У страшних муках народжувалася наша державність. Ніщо не могло зламати українців, ані тортури, ні страти, ні гноблення, що тривало впродовж століть. А коли на серце лягала найтяжча туга, з’являлися полум’яні вірші й пісні, і тоді знову палали серця від рядків Кобзаря, Лесі Українки, великого Каменяра Франка. І, як завжди, знаходилися сили для боротьби, і дух воскресав, і одвічне прагнення волі, здавалося, назавжди придушене катами, спалахувало з новою силою.
І Батьківщина наша стоїть і знову квітне, наче птах фенікс, щоразу відроджується з попелу — неймовірно дорогою ціною страждань і пожертви її синів і дочок.
Батьківщина дає нам життя, тож її треба любити, наче рідну матір, — усією любов’ю, на яку здатні наші серця. Це головне, що ми повинні пам’ятати. І від того, що її волю завойовано кров’ю багатьох поколінь, вона стає для нас іще милішою, іще дорожчою. Адже ми любимо її не тільки за себе, а й за наших співвітчизників, які загинули, здобуваючи для неї щастя.