Є у мене подруга, до якої я ставлюся з повною довірою. Я знаю, що Віра ніколи мене не підведе і не обдурить. Я познайомилась з нею, перейшовши в іншу школу. У неї зовсім не було подруг на новому місці, і ми почали дружити. Віра - цікава дівчинка. Вона захоплююче розповідає про фільми, які бачила, і книгах, які прочитала. Ми ділимося з нею найпотаємнішим, якими таємницями, і ніколи не підводимо один одного. У Віри не дуже багато подруг, тому що вона соромлива дівчинка. Але наша дружба міцна. У нас з Вірою багато спільних інтересів. Ми обидві любимо читати книги про подорожі, нам подобаються одні й ті ж фільми, ми любимо випікати торти.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь та дозволяє передавати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, вона визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Окрім цього 2018–2027 рр. оголошено в Україні Десятиріччям української мови. З нагоди цих подій за ємо у читальний зал бібліотеки ім. Л. Каніщенка ТНЕУ для перегляду діючої тематичної книжкової виставки «Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.»
Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.
Объяснение:
ак-то моя классная руководительница, Ирина Викторовна, провела свободный урок. Она поставила нам задачу: охарактеризовать своего друга-одноклассника.
Я дружу с Алешкой, он действительно надежный и преданный друг. Пока говорили другие одноклассники, я смотрел на Алешку и думал, что и как скажу. В такие моменты почему-то трудно подбирать слова, точно выражающие чувства. Подошла моя очередь, и я, как на духу, выложил все, и откуда нужные слова-то взялись! Я остался доволен и начал ждать, какого же мнения обо мне мой друг.
Алешка начинал потупившись, а затем глядел мне в глаза. И что вы думаете он сказал? Сначала все было просто великолепно, а затем он перешел на мои недостатки: я всегда опаздываю, часто что-то обещаю сделать, а выполняю половину обещанного, иногда рассеян и невнимателен. Меня бросило в краску. Вот так друг! Все одноклассники смотрели на меня, а я сгорал от стыда. Я жутко обиделся на Алешку. Не друг он мне, раз так опозорил!
На переменках и после занятий я не разговаривал с Алешкой. Уже дома, вечером, я подумал, а ведь правду он сказал, не соврал ни в чем: я стараюсь не опаздывать, только когда идем с ним на рыбалку; обещаю сделать что-нибудь, чтобы быть незаменимым, и, чаще всего, не хватает времени; часто задумываюсь и отвечаю на вопросы невпопад. Мне стало стыдно второй раз.
С Алешкой я помирился в этот же вечер. А теперь-то постоянно контролирую себя: слова, поведение, даже походку мне правда Алешки.
Так кто же такой настоящий друг? Тот, кто тебе постоянно поддакивает, льстит, или тот, кто видит твои недостатки и, не боясь обиды, говорит об этом?
Только своми имена там вставь.Ок