Народна дума оповідає про бурю на морі. Двоє братів-козаків, потопаючи, стали просити у Бога прощення за свої гріхи. Найбільшим своїм гріхом вони вважали те, що зневажали батька й матір, своїх рідних та сусідів. Тільки щира материна й батькова молитва до м урятуватися. А за козака-сироту нікому було молитися, нікому було його прощати, тому він потонув. Дума оспівує віру, силу материнської любові, необхідність усвідомлення того, що порятунок можливий лише через покаяння, розуміння своєї гріховності.
Людина – це створіння, яке дуже часто любить мріяти. Мабуть, кожна людина, ще у дитинстві, мріяла ким вона хоче стати: космонавтом, вчителем, лікарем… З часом її мрії змінювалися, тому що змінювалась вона сама і світ навколо неї. Мрії, як і кохання, надихають нас на подвиги, на рішучі дії. Людина, яка одержима мрією, забуває про реальність, створює свій маленький світ, який вбільшості випадків, не відображає той, в якому вона живе. Кожен з нас повинен мати мрію як ціль досягнення своїх планів. «Мрія - це відображення душі людини.» Але не варто зациклюватись лише на мріях, потрібно пам’ятати про те, що ми уже маємо сьогодні. Трапляються такі люди, які заради здійснення своїх бажань готові піти на все, навіть, на злочин. Хіба може бути щасливою та людина, яка не цінує того, що в неї є? «Починаєш цінувати - коли втратиш», - це справді так. Коли у нас усе є – ми навіть не уявляємо і не допускаємо в думках, що буде, коли в нас це віднімуть. Часто ми не поважаємо і не шануємо батьків, коли вони поруч, а коли їх не стає, тоді починаємо розуміти свої помилки, але уже пізно… Щоб бути щасливою і доброю людиною – потрібно цінувати те, що маєш і не жити лише у мріях.
