напевно на землі немає ні однієї людини, яка б не любила зимових канікул. як правило, це пора різдвяних свят із купою позитивних емоцій. я завжди намагаюся проводити їх у сімейному колі. люблю, коли вдома яскраво миготять святкові вогники, а в гостинній відчувається неповторний аромат щойно прикрашеної ялинки та мандарин.
можна досхочу бавитись в цікаві ігри, або переглядати улюблені фільми. залишається дуже багато часу, аби просто провести його зі своїми рідними. власне це й є найприємнішим моментом.
традиційно, кожного року ми з моїми друзями на різдвяні свята завжди ходимо до новорічної ялинки, щоб порозважатися та подивитися на виставу із головними героями багатьох казок , снігуронькою та дідом морозом.
в цей же час збираються гості, тому у нас вдома завжди можна почути голосний сміх та веселі розмови. на одне з моїх найулюбленіших свят – різдво, збирається вся наша велика родина. святковий стіл переповнений смачними стравами та солодощами, проте частування розпочинається з куті.
після вечері я разом із своїми товаришами, приїжджими братами та сестрами йдемо колядувати. за традицією співати колядки потрібно пізно ввечері, проте моя мама не дозволяє мені цього робити так як окрім себе я повинен подбати і про своїх родичів, які зовсім не знають міста. і хоча нас час обмежений, ми намагаємося відвідати якнайбільше домівок. як правило,
наша компанія не обмежується однією колядкою, у нас їх декілька. співаючи, ми сповіщаємо усіх людей про народження ісуса христа. за це ми отримуємо цукерки, мандарини або ж дрібні гроші.
дівчата цього дня збираються разом, аби поворожити на свого судженого. це вони роблять з розтопленого воску зі свічки, який виливають у воду. подружки ніби там щось бачать, а потім лише голосно сміються.
наступний ранок розпочинається з того, що ми хвалимося перед нашими батьками своїм заробленим скарбом.
різдвяні канікули ще не закінчились, а я вже починаю за ними сумувати. адже цей час можна провести як найвеселіше.
Співчуття, співчуття-це ті якості, якими володіє далеко не кожна людина, але так чи інакше вони виникають у будь-якої людини протягом усього життя. Викликаються вони ситуацією, яка здається нам жалісливої, сумною і виникає бажання до людині. Ситуації ці різні, вони можуть стосуватися будь-якої галузі, будь-якого періоду життя і за значимістю можуть бути дрібними або досить серйозними. У будь-якому випадку, якщо у людини виникає почуття жалю, значить він хоче і готовий до .
Так, наприклад, мати, побачивши свою дитину сумували, хоче обняти його, поцілувати і сказати, який він хороший. Так само, побачивши покаліченого людини, що просить милостиню, перед нами стоїть вибір — до йому чи ні. Вибір за кожним. Один пройде повз і навіть не зверне уваги на каліку..іншого ж дасть трохи грошей або шматок хліба.
Чому почуття жалю дано не кожному? чи говорить це про вроджену агресії або злобі та інфантильності? і так, і ні. не можна сказати однозначно що ті люди, яким не властиво переживати за інших, співчувати жорсткі і бездушні. швидше за все, ці люди просто стримані у своїх почуттях або вони володіють іншими якостями.
оворячи про те, чи потрібно людині співчуття, можна сказати, що воно потрібно як поштовх до взаємодо , підтримки. Не варто бути байдужими до людей, які опинилися в біді або переживають не найкращі часи свого життя. Бути може, саме ваша рука до , ваше добре слово просвітить і до ближньому.
Чи потрібні в житті співчуття? На це питання кожна людина відповість: «Так». Адже в кожної людини є серце, яке народжує співчуття.
Співчуття — це таке відчуття, коли ти виражаєш свою печаль, жалість. Багато люди співчувають бездомним котам, собакам. А деякі висловлюють співчуття, тобто, крім співчуття, ще намагаються їм до . Приміром, бездомних тварин люди везуть до притулку.
Але люди не тільки до тварин висловлюють співчуття, а й близьким, друзям.
............
Объяснение:
вот решение........