Дієприслівник не є самостійною частиною мови, тому що він має ознаки дієслова і прислівника.Дієприслівник має вид (доконаний, недоконаний), час (тільки теперішній та минулий), він може мати залежні слова, як і дієслово (разом із залежними словами він утворює дієприслівниковий зворот).Але подібно до прислівника, він не відмінюється.У реченні виконує роль обставини.Вчені-філологи вирішили, що дієприслівник не є ні дієсловом, ні прислівником, але все ж таки він ближче до дієслова, бо відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? і називає додаткову дію (це означає, що дієприслівниковий зворот можна вилучити з речення, при цьому,з граматичної точки зору, речення буде побудоване вірно.Проте страждати від цього буде лексичний зміст речення, і ви не зможете донести думку до співбесідника)
2)Дієприкметник відповідає на запитання прикметника який?, яка?, яке?, які? і виражає ознаку предмета за дією, в той час,як дієприслівник означає додаткову дію.
Зорова краса — візуальне сприйняття різноманітних барв природи (білизна хмар, барвисте буйство кольорів, нескінченна синява моря, яскрава зелень лугів), що викликають естетичне захоплення[4][5][8].
Звукова краса — властивість звуків природи (шум дощу, прибою, спів птахів) створювати гармонію, усвідомлювану як якесь благо[4][5][8].
Тактильна краса — тактильне (на дотик) враження від об'єктів природи, яке виражається у в'язкості мулу, шишкуватість лави, гладкість воскових листків, шовковистість трав[4][5][8].
Нюхова краса (краса ароматів природи, пахощі) — властивість природних запахів (аромати квітів, запахи ґрунтів, листя, моря) доставляти людям задоволення[4][5][8].
Смакова краса — властивість смаків природи, проявляється в сріблястій чистоті джерельної води, смаку трав, плодів, ягід