1. Ты на будинки тільки-но поглянь, що виростають на зелених схилах. 2. Панове, час іти. Подайте-но плащі! 3. Казна-за-що усі люди дорікають мені всюди. 4. Читаю ніч, немовби чорну книгу. 5. У тім-то й лихо, не все ми знаємо про нашу долю. 6. І все-таки нелегко буть собою, коли дорога котиться з гори. 7. Воно, звичайно, що там говорить. Отож бо й є, нема чого балакать. 8. Може, якийсь чистий дух таки не споневірився в нас з-поза плечей мінливої долі підтримує ще на цьому світі? 9. Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити. 10. Дід Карпенко ходить щонеділі у степу шукати бознай-що (правильніше без й). 11. Хтось має таки думати про вічність. 12. І сонце хтозна звідкіля – гарячий одсвіт кидає на стіни! 13. Цей дріт приносить телеграм хтозна-з-якої долини. 14. Євро народі гарний звичай, невідь-ким заведений.
1. Г
2. В
3. Г
4. Г
5. Г
6. Б
7. 1-Б, 2-Д, 3-А, 4-В
8. 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-В
9. 1-Д, 2-Б, 3-А, 4-В
10. На покуті, залитій сонцем під сліпучою синявою неба,
сидів старий Чумак.
Він, бронзовий і мускулястий, дивився просто кожному в очі.
Патріарх свого племені, дебелого й рясного.
Щойно прийшовши з роботи, лише скинувши кашкета, сидів він під
_ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ .
сліпучо-синім небом, тримаючи на руках сонне дитинча.
_ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ .
Воно спало сидячи, припавши солодко зарожевілим личком до
_ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _
ковальського фартуха.
_ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ .
Це вона - Галя.
Руки, намальовані широченними мазками, вражали своєю
правдою.
Объяснение: