1.Глянув з-за рогу будинку і похолов,прямо на нього сунув величезний кудлатий пес,показуючи білі ікла й бризкаючи слиною.
2. Вони любили цей каштан
,його посадили їхні батьки в щасливі дні дитинства,коли навколо оживали казки і тато був чарівником.
3. Яскраві зорі випадали з небесного життя не залишаючи й сліду і ,можливо,звичайний осінній листок був щасливіший за них, він міг ще комусь принести користь.
4. Навчала мати істині простій:здушили сльози-не виходь на люди,ховай свій біль глибоко у душі.
5. Од зеленого берега ніби повіяло холодком,настояним на весняних пахощах,ген під хмарами пролітали журавлі,розтрушуючи над землею срібні дзвоники,закликаючи тепло в ліси та в людські оселі.
6. Навіть зірвавши з людини маску не завжди побачиш її справжнє обличчя, за маскою можуть критися інші маски.
лежало сонне село у видолинку і тільки в корчмі ясно світилось одиноке віконце, прикрите завісою,приковуючи до себе Остапів погляд.
підмет:Село,віконце
присудок:лежало,світилось,приковуючи
додатки:погляд,плямою,темінь
обставина: у темінь,у видолинку,в корчмі,одиноке
Невиразною(прикметник) чорною(прикметник) плямою(іменник)поринувши(дієслово) у темінь(присудок)
лежало(дієслово) сонне(прикметник) село(іменник) у видолинку(присудок) і тільки(прийменник) в корчмі(присудок) ясно(прикметник) світилось(дієслово) одиноке(дієслово) віконце(іменник) прикрите(прикметник) завісою(іменник) приковуючи(дієслово) до себе(присудок) Остапів(іменник) погляд(іменник)