Коломи́йки — традиційний жанр української фок-музики і хореографії— дворядкова народна пісня (співанка), кожен рядок якої має 14 складів з обов’язковою цезурою (паузою) після восьмого складу. Коломийками також називають коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.Активний процес творення і функціонування коломийок свідчить про життєвість цього жанру.Специфіку коломийки свого часу визначив відомий фольклорист Ф. Колесса:«Коломийка — це початково танцювальна пісня, яку й досі співають до танцю, стала улюбленою формою ліричної пісні на західноукраїнській території, особливо на Покутті, де поступово витіснила з ужитку інші пісенні форми. Вона має танцювальний характер і вільне сполучення строф спільного або спорідненого змісту, іноді на підставі тільки ближчої або дальшої асоціації думок і поетичних образів" »Проте на думку В. Гошовського, коломийка — це пісенний тип, значно старший за сам жанр: своїм корінням він сягає ХVІІ століття. Спираючись на відкриття Ф. Колесси, В. Гошовський досліджував пісні коломийкового типу, які були поширені не тільки в Західній, але і в Східній Україні.
Пояснення:
чому українську мову називають мелодійною?
Кожна мова світу має свої особливості.
Наша мова також має свою родзинку: у світі вона
сприймається як одна з наймилодійніших. Нам, носіям мови, тим,
хто любить свою мову, спеціальних фактів і не потрібно. Про
красу й приємність звучання української мови є більш ніж
достатньо усних і писемних свідчень, у тому числі
загальновідомих.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій
відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість.
Рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує
людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб.
Існує твердження, що українська мова — одна з
найбагатших слов’янських мов.
Отже, українську мову треба любити, плекати, дбати про неї, адже неможливо уявити існування народу без рідної мови.