1. Односкладне неозначено-особове речення в рядку А І думу тяжкую мою німим стінам передаю.
Б Прости мені, мій голубе, мій соколе милий!
В Яблука ілять свіжими, сушеними, моченими і замороженими.
ГБіля школи Квітучі клумби
2. Яке речення ускладнене відокремленою обставиною?
A Кузьма принишк, боячись навіть поворухнутися.
Б Гроші, зароблені влітку, Дмитро витратив на подарунок матері.
В Праця - це все: і вивчення азбуки, і написаний переказ, і прочитана
книга.
ГУкраїно, під небом твоїм калинові пливуть острови.
3. Речення з прямою мовою - це __розділові знаки пропущено)
A Синиця славу розпустила що хоче море запалить.
Б Мені не раз розповідали люди в моїм селі що море е на півдні.
В Тихо шепче хвиля з моря що любов веде до горя.
ГМоже й так однак не так шепче дівчині моряк.
4.Речення, у якому після слів автора на місці (?) потрібно поставити
двокрапку і тире, у рядку
A "Що ж,- каже Василь (?) аргумент доволі переконливий».
Б Хлопець схвильовано повторював (?) «Я ні в чому не винний! »
Во це за дівчина? думав молодий Джеря- (?). Де вона взялася в
нашому селі? »
Г Ось, Михайлику, твій перший сніп...- у задумі говорить батько, а потім
запитує ( ? ) Запам'ятаєш його? »
Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному… Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (За К.Світличним).