Зчер-во-ні-́ли 4 склади, 6 приголосних,4 голосних .
З - приг.,дзв., парн., тверд.
Ч - приг.,глух., парн., тверд.
Еи – голосн.,ненаголош.
Р – приг.. дзв., непарн,. тверд.
В –приг.. непарн., дзв., тверд.
О – голосн., ненаголош.
НІ –приг., мягк., дзв.. непарн.
І –голосн., наголош.
Т – приг.,глух, парн., тверд.
И – голос, ненаголош.
10 букв, 10 звуків.
Ду́ж-чий 2 склади, 4 приголосн., 2 голос.
Д –приг., тверд., парн., дзв.
У –голос., наголош.
Ж –приг., тверд.,дзв.. парн.
Ч – приг., тверд.. глух, парн.
И –голос., ненаголош.
Й – приг, мягк.,дзв., непарн.
6 букв, 6 звуків.
Дзи́- ґа 2 склади, 2 приг., 2 голос.
Дз – приг., дзв., парн., тверд.
И – голос., наголош.
Ґ –приг., глух., парн., тверд.
А – голос., ненаголош.
5 букв, 4 звуки.
ось:
Объяснение:
Сповнені особливої чарівності, пісні про кохання є вершиною народної поезії. Вони ввібрали в себе всю розмаїтість почуттів, усю і лисину людської душі.
Своєю самобутньою мелодикою, природним гуманізмом українська народна пісня здобула симпатії практично у всьому світі. Як зазначив відомий дослідник історії української культури Іван Огієнко, «її утворив народ наш такою, як ніхто з інших народів, і хіба тільки серби мають таку ж саму пісню. Наші пісні — це тихий рай, це привабливі чари, ті чари, що всім світом визнано за ними».
Ллє в піснях про кохання не тільки щира ніжність і незрадлива, чиста любов; тут і відгомін історії, і мотиви нелегких, життєвих випробувань, і почуттєве, особистіше сприйняття світу. Щодо цього вони близькі до історичної, соціально-побутової, соціально-сімейної лірики, часто мотиви цих різновидів народної пісні переплітаються. Як правило, любовні пісні — невеликі за обсягом, часто вони мають форму монологи або розповіді про третю особу. До найтиповіших мовно-стилістичних засобів таких творів належать поетичні паралелізми, здрібнілі форми іменників («дівчинонька», «козаченько», «вишенька», «зозуленька»), зачини з вигуками «ой», звернення до людини («ой ти, дівчино — з горіха зерня»), до природи («ой ти, місяченьку») тощо. Природа є невід’ємним атрибутом любовної пісні. Вона інколи ідеалізована, а.ле завжди перебуває у гармонії з людськими почуттями, підсилює їх.
Виразності пісням про кохання падає чарівна мелодія, переважно розспівна. За цим компонентом вони наближаються до романсів. У творах обох жанрів поетичні тропи та музикальні інтонації., ритміка та мелодична структура дуже багаті. Не випадково відомі композитори (зокрема, ГІ.І. Чайковський, М.В. Лисенко), створюючи класичні шедеври, спиралися на кращі зразки народного співу.
Любовні пісні дуже давно з’явилися в Україні; народ створював їх у різні історичні періоди. Серед усіх жанрів народного мистецтва пісні про кохання виявилися найбільш життєздатними. Прийшовши до пас із давнини, ці справжні поетичні перлини ще довго будуть передаватися від покоління до покоління.