Загадки 1.Що йде,не ручаюсь із місця 2.Хатня корова, поїдаючи дрова, увесь дім зігріва 3.Дві сестричці пішли напитись водиці,а брат,зігнувшись, стояв і сестричок чекав До ть будь ласка
В історію живопису Ісаак Ілліч Льовітан увійшов перш за все як пейзажист. Льовітан – творець так званого «пейзажу настрою». Художник умів дуже тонко передати різноманітність стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу. На картині «Золота осінь» ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому убранні. У глибині лугу втрачається річка, на лівому березі якої стоять стрункі біло-жовті берізки і дві осики з вже майже опалим листям. Вдалині видно червонуваті вітки чагарника. Земля укрита жовтіючою травою. А на лравюм бережу річки – ряд ще зелених верб, які ніби чинять опір осінньому в’яненню. Річкова гладінь здається нерухомою і холодною. На і» і верхні води відбивається: світле небо з білими хмарами. Осінній день, зображенний художником, повний світла. У картині переважають життєрадісні світлі стіни. Майже на лінії горизонту помітні контури далеких будов, лісу, полів, що її шсівають озиминою. Пейзаж «Золота осінь» зображає иайліричнішу з пір року. «Смутна пора і чарівність. Приємна мені твоя: прощальна краса», – так сказав про золоту і тінь Олександр Сергійович Пушкін. Напевно, саме ці терміни повторював про себе Ісаак Льовітан, пра.цюючи над своїми знаменитими пейзажами. Художник іноумів осінь перш за все як свято фарб, як прощання з літом. Пейзаж цей не шівіває сумних думок лро майбутня) довгу зиму. Адже в природі все однаково удово, і кожна з пір року має свою неповторну красу. Дивлячись на картину «Золота осінь», глядач мимоволі проникається глибоим відчуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини висоти насолоди прекрасним.
Пiсля шкiльних рокiв ми станемо на порозi самостiйного життя. Настане час визначити свої уподобання й обрати одну з дорiг, на якiй би можна було б якнайповнiше себе реалiзувати.Нелегко обирати фах. На сьогоднi налiчується близько чотирьох тисяч рiзноманiтних професiй. А треба обрати ту, яка приносила б людинi задоволення вiд працi i користь людям.Я б хотiла присвятити своє життя людям: хочу стати лiкарем. Тому, що найбiльше диво i найдорожчий скарб у свiтi - це життя людини. Оберiгати здоров'я i життя людей - найблагороднiша справа.Професiя лiкаря - одна з найдавнiших професiй на землi. Ще змалку пам'ятаю доброзичливих, лагiдних людей у бiлих халатах, що приходили менi на до коли я хворiла. Професiя лiкаря потребує пос-тiйного вдосконалення, великих знань, високої майстерностi; бо кожен час має свої "хвороби вiку". I, на жаль, цим хворобам немає кiнця.Колись лiкарi навiть мрiяти не могли про пересадження певних органiв, а сьогоднi - це реальнiсть. Але, на жаль, людство зараз має такi хвороби, як СНIД i невiдомi екологiчнi захворювання. I знову лiкарi борються за здоров'я i життя людей.Не останню роль у моєму виборi професiї вiдiграли лiтература та кiно. Лiкарi, медичнi сестри, санiтари перш за все турбувалися про життя iнших людей, виявляючи при цьому свою безстрашнiсть, мужнiсть, вмiння приймати правильнi професiйнi рiшення. Де ллється кров i гинуть люди, там першими на до приходять медики.Вiйни, екологiчнi та природнi катастрофи, аварiї несуть людям бiль, горе, смерть. Оперативна своєчасна до медикiв рятує життя людей, що потрапили в бiду.У роздумах про своє майбутнє я звертаюсь саме до таких особистос тей, що раз i назавжди присягнулися словами клятви Гiпократа i не зрадили її, прагнули кожен мiрою своїх можливостей служити найгуманнiшiй справi на землi. Я прагну стати лiкарем, бо хочу турбуватися про здоров'я людей, продовжувати їхнiй вiк, вчасно рятувати їм життя, надаючи їм професiйну медичну до
1. Час або годинник
2.Піч