Мрії - це частинки нашого життя... Вони роблять наше життя яскравішим. Кожна людина хоч раз про щось мріяла. В дитинстві - про нову іграшку, потім про новий телефон, одежу і так далі. Я вважаю, що мріяти - це досить добре, оскільки так у нас є можливість перетворити буденність у яскраві, сповнені радості моменти. Я давно вже мріяла(мріяв) про (написати мрію). І я завжди надіялась(явся) і досі надіюсь, що ця мрія збудеться!
Важливість державного гімну для кожної країни та її народу вкрай складно перебільшити. Кожна людина має певні емоції, висловлювати які у неї час від часу виникає необхідність. Досить часто емоції ці пов’язані з власною державою, народом і співвітчизниками. Як відомо, будь-які емоції, в тому числі і емоції такого роду, пов’язані зі своїм народом, зручніше і краще всього виражати за до пісні. Саме тому виникло таке явище, як державний гімн. У всіх країнах світу різні заходи відкриваються і закінчуються виконанням державного гімну країни. Ця процедура іноді обов’язкова, іноді ні, але найчастіше виконання державного гімну відбувається під час різного роду державних церемоній.
Україна, як і будь-яка інша країна, має свій власний державний гімн. Державний гімн України сьогодні – це національний гімн на музику Михайла Михайловича Вербицького, який має слова першого куплету, а також приспів поетичного твору Павла Платоновича Чубинського. Досить цікаво проаналізувати, чому ж саме цей поетичний твір настільки сильно запало в душу нам, українцям, і чому саме він був нами обраний в якості національного гімну. Всі пам’ятають, наскільки складна була історія України, як довго вона боролася за незалежність, як багато людей загинуло в цій боротьбі. Лірична складова поетичного твору дуже патріотична. Під час прослуховування гімну кожного українця пробирає до глибини душі, йому віриться в силу своєї нації і хочеться добиватися для неї блага. Немає жодних сумнівів у тому, що Павло Чубинський перебував під впливом тодішньої національно-визвольної боротьби, і тому зміг написати настільки надихаючий і вселяючий віру в остаточну перемогу вірш. Варто зауважити, що популярність цього вірша, який ліг в основу державного гімну України, не завжди була однаковою. Написаний він був у далекому 1863 -му році, спочатку почав користуватися популярністю на території Києва та територій Західної частини України і лише потім на всіх інших територіях.
У зв’язку з тим, що Україна вже стала незалежною, а її національний гімн все ще містить заклик вести національно-визвольну війну, сьогодні час від часу з’являється питання про актуальність саме такого національного гімну. З цього питання думки людей розходяться, кожен має право на свої думки і погляди, але особисто я вважаю, що, незважаючи на статус незалежної держави, Україна ще не відбулася як саме національна держава, а тому текст гімну все ще залишається дуже актуальним.
Блискуча , абсолютно неймовірна життєва кар’єра: селянський син з
України став на канадській землі мільйонером, сягнув неймовірних
вершин успіху та благополуччя ,здолавши чимало складних для нього
обставин. Адже судилося йому в двадцять сім років починати в чужому
краю своє життя заново ,як кажуть, з чистої сторінки. І не мав він тоді
нічого, крім власних звичних до праці рук та світлої голови.
Ім’я цієї людини - Петро Яцик. Небайдужість, мабуть, була однією з головних
рис його характеру. Він був українцем, який усвідомлював болі, і тривоги, і
проблеми свого народу. Петро Яцик був філософом-самоуком ,надзвичайно
розумною людиною, так що співрозмовники, які мали за честь з ним
спілкуватись, починали вірити в себе.
Справою свого життя він уважав до щиру Україні ,пояснював
необхідність ґрунтовної освіти, вчив не жити у світі ілюзій, а самокритично
дивитися на себе і працювати без упину. Колишній хлопець із
українського села виріс у Канаді до рівня видатного громадського діяча,
мецената ,який виразно бачить національні пріоритети та безкомпромісно
відстоює їх ,незважаючи на ті обставини, у яких він жив.
"Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те, скільки грошей
він має", - любив повторювати Петро Яцик
Петро Яцик був філософом-самоуком ,надзвичайно
розумною людиною, так що співрозмовники, які мали за честь з ним
спілкуватись, починали вірити в себе.
Колишній хлопець із
українського села виріс у Канаді до рівня видатного громадського діяча,
мецената ,який виразно бачить національні пріоритети та безкомпромісно
відстоює їх ,незважаючи на ті обставини, у яких він жив.