Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам.
Береги ріки рясно поросли вербами, густо помережані стежками людських доль, тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і знову повернутися над селом обрамленням Чумацького Шляху, створити вічну взаємодію землі й неба, плинного й вічного, насущного і почасового.
Приємно купатись у водах Сіверського Дінця, у ніжності зоряних ночей, у пісенному морі сільських вечорів, коли село співає кожним своїм гомоном, де діти збираються на ігрища, де селяни вечеряють після втомливої цілоденної праці на толоці.
Саме звідси в мене природна любов до рідного краю, села, повага до людей.
Объяснение:
2. Щось без леза та без зуба
Розтина міцного дуба. (Блискавка)
3. Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним – не знаю за ким, бо пішов туди – не знаю куди.( Вітер)
4. Щось літало та й у воду впало; води не сколотило, а й само не полетіло.(Пір’їна)
5. Якби не було його, не сказав би нічого.(Язик)
6. Ніщо не летіло,
Ніщо не злякало,
А вся затремтіла,
А вся задрижала.
(Осика)
7. Лежить колода серед города, ніхто її не зачіпає.
(Межа)
8. Ні се, ні те, а кожному треба; і кожний має, та ніхто не вгадає. (Ім'я)
9. Ніхто його не бачив, а чути - усяк чув.
(Пташине молоко)
10. Ніхто ні в кого його не бачив, А в кожного є.
(Ім'я)