Прочитайте текст. Випишіть речення з порівняльними зворотами. Невдовзі, справді, дивлячись то вдалину, то на вітрила, січовики помі- тили тривожні зміни. Мов білогриві коні, по морю бігли хвилі, сховалося у сірім мреві сонце, і вітер дужче й дужче зривав зі щогл полотнища...
Вони пливли останніми. Попереду, неначе біла хмара, розкинувши ши- роко крила, летіло близько трьохсот вітрильників. Такої сили чайок ще не виходило в козацьке Чорне море. Добряче, видно, розмахнувся Тарас Тря- сило на Варшаву, коли послав такий удар Стамбулу. Це хвилювало Непра- ну душу, тішило, що рідний край зведеться і скине пута. Він милувався не- стерпним бігом чайок, невпинним плеском весел, глухим бринінням снасті, що в ньому ледь уловлювався суворий голос думи, ще не народженої, ніким ніде не співаної, але уже існуючої, неначе воля, якої жде Вкраїна і за яку вони прорвалися на цей безмежний простір.
На море швидко й густо лягала чорна ніч. Із байдака Хмельницького пе- редали всім чайкам: не зупинятися на ніч, не відставати, а йти щосили до Босфору. Неначе привиди, човни щезали в темряві, у гулі й свисті вітру...
Нарешті все покрила важка пітьма. Ні місяця, ні зір у небі, ні вогника у всьому світі. Байдак і темрява. Навальний дужий вітер і стугін моря, схо- жий на ... Ні, він ні з чим не схожий, цей голос моря, йому немає рівних! Розкотистий, величний, моторошний, він ошелешує того, хто вперше по- чує бурю, й проймає душу холодом тому, хто вже раніше спробував нічного герцю з морем. Вода кипить, розгойдується, неначе тісно їй у величезній чаші, неначе хтось, іще могутніший і невблаганніший, безжально тисне, гонить її у невість із берегів, межи яких їй так спокійно й зручно. Розбу- рхана, до дна стривожена, вона сліпа й нещадна в своєму жасі й натиску, в своїй безмежній силі.
Запорожці, прибравши весла, слухали оте гнітюче ревище і пиль- нували, аби навальні хвилі, що би- лися об в’язки очерету, прикріплені уздовж бортів, не залили чайки, на дні якої лежав підводний човен...
Почувся тріск.
— Вітрило! — гукнув Непран і кинувся знімати туге полотнище. За ним метнувся Бодня. Перечепив-
140
§ 29. Порівняльний зворот
шись, змахнув руками й незграбно впав у море
Завдяки самовдосконаленню людина пізнає зовнішню та внутрішню красу всього, що нас оточує. Намагається якось виділитися поміж інших своїми моральними вчинками обов’язками. Хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов’язковою умовою є можливість здобувати нові знання, для когось – творчість. Я не уявляю себе щасливим без спілкування з рідними, друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. Ці та інші потреби називають духовними проблемами людини. Недарма, що всі поважають більше тих, хто відчуває і бачить духовність, моральність і особливість. Саме ці люди, немов «сяють» добром, чесністю, розумінням, протистоять несправедливості.
Тому, я вважаю треба поважати, цінити, брати, як зразок для наслідування тих, людей хто розуміє, у чому полягає духовна краса людини.