Відповідь:
Сюжет книги динамічний. Він буде цікавий і дорослим, і малим. Автор уміло знайшов золоту середину у викладі. Твір і складний, і простий водночас. Кожен персонаж є особливим, по-своєму надихаючим. Ну і, звичайно, пізнавальний підтекст, який прочитується чи не в кожному рядку. Роман розрахований на широку аудиторію, проте україномовну. Адже деякі слова будуть не дуже зрозумілі. Як от, наприклад, слово «джури», що означає «зброєносці». Особисто мої враження від книги «Джури козака Швайки» дуже позитивні. Цей роман я прочитала декілька разів. І він багато чому мене навчив: любити рідний край, поважати історію. А цікавий сюжет захопив настільки, що не можна було відірватися. Тому, раджу прочитати роман Володимира Рутківського абсолютно всім.
Пояснення:
таке підходить?
Колись, народився зайчик. Він був не єдиним, в своїй сем`ї.
Його полюбляли, й шанували. Ніхто не міг його образити, тому що в нього був братець, який кожен раз захищав малого від других звірів.
Але колись, зайчик на всіх образився, й втік з дому.
Біг зайчику, біг, та й зустрів вовка. Він був не огидний, сірий, з м`яким хвостиком. Цей вовк не їв зайчиков, він був добрий.
Але зайчик так налякався, що побіг закривши очі.
Та с переляку "БУМЦ!"
- Хто це? - запитав зайчик.
- А ти хто? - хтось спитав теж саме.
- Я зайчик, а ти? - відповів зляканим голосочком зайчик.
- Мене звати Ася, я білочка. - відповіла Ася.
- А мене звати Ігор, але мене ніхто ніколи не питав, як мене звуть. - без затримки пролунала відповідь.
- Тоді ж, ми можемо бути друзями, так? - радісний голосочок з нетерпіння заспівував.
- Егеж, можемо. - з непохітнисттю відвовів новий друг.
- Я дуже рада новим знайомим, пішли до мене додому, я тебе на екскурсію за нетерпно лунали слова.
Й пошли вони, на екскурсію. Обійшли весь лісочок, й ще більш познайомились.
- Відтепер ми друзі. - заспівала Ася.
- Да, ти мій друг. Таких друзів в мене ще не було, ніколи. - ворушивши лапкою відповів Ігор.
- Але на цьому наша історія не закінчиться? - запитала подруга.
- Ні, Асю. Я не хочу, щоб вона кінчиласья, тому ми не будемо її закінчувати. - відповів Ігор.
Ступаючи по дорожці, тримаючись за лапки, нові друзі пішли далі.
А ми, поки, залишимося тут.
∞Я очень старалась, со своим то знанием украинского∞
С любовью AliceKiss